"За свою творчу радість вдячний я передусім Котляревському. Вдячний за його світлий розум, щирість, талант, за те, що він полишив по собі добру славу й розповів нащадкам про їхніх пращурів, започаткував нову літературу українську, за його живе, дотепне слово. Щасливий я тим, що мені випало зробити малюнки до ″Енеїди″, — писав Анатолій Базилевич про свою найвідомішу роботу — цикл ілюстрацій до «Енеїди» Івана Котляревського.
Котляревський писав свою «Енеїду» впродовж кількох десятиліть. Анатолій Базилевич ілюстрував її майже 10 років років, створивши понад 130 малюнків. Перше, подарункове видання 1968 року було розкуплене за лічені дні. Ілюстрована Базилевичем «Енеїда» перевидавалася 17 разів. Жоден інший текст, окрім хіба Шевченкового «Кобзаря», не мав такої кількості видань в Україні.
Автору першого «українського еротичного коміксу», як називають ілюстровану Анатолієм Базилевичем «Енеїду», сьогодні б виповнилося 95 років. Він народився 7 червня 1926 року у Жмеринці.
Анатолій Базилевич за свою творчу кар'єру проілюстрував безліч творів української та зарубіжної літератури: “Пригоди бравого вояка Швейка” Ярослава Гашека, “Пана Халявського” Григорія. Квітки-Основ’яненка, “Кайдашеву сім`ю” Івана Нечуя-Левицького, По щучому велінню… Марка Кропивницького, Перший диктант Остапа Вишні, Непослушка Довгі Вушка і Дзвінок Михайла Стельмаха, але саме “Енеїда” стала вершиною творчості визначного українського художника. За цю роботу він отримав звання “Заслужений діяч мистецтв УРСР”.
Понад сто тридцять пружних контурних малюнків, потужно підсвічених кількома кольорами, вдало передають усю палітру українського життя: під дотепно підмічених сцен типу сварки Юнони та Венери до трагічних картин, – як, приміром, скорбота матері вбитого Евріала.
Цікаво, що в “Енеїді” 1989-о року видавництва “Радянська школа”, яка й використана для цього спецпроекту, надруковано не всі ілюстрації, створені Базилевичем до поеми. Відомо ще якнайменше 15 ілюстрацій еротичного змісту, які, очевидно, вирішили не включати до видання для школярів.
У 1993 році митець був удостоєний звання “Народний художник України”. Помер 30 червня 2005 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
За матеріалами з відкритих джерел та Бібліотеки українського мистецтва