Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну (Іван Франко)
27 серпня у народі отримало назву Михея-тиховія і прийнято було в цей день спостерігати за вітром. Наші пращури помітили, якщо 27 серпня тихий вітер, то осінь буде ясною. А ось якщо Михей з бурею – до непогожого вересня. Також спостерігали за журавлями: якщо вони в цей день відлітають до теплих країв, то до середини жовтня мороз буде, а якщо ні – то зима пізніше прийде.
27 серпня не можна лінуватися, щоб не накликати на себе біду. А якщо хтось запропонує вам товар, не варто відмовлятися. Все, що ви купите сьогодні, за повір’ям, принесе хоча б трохи удачі.
За церковним календарем 27 серпня відзначається передсвято Успіння Пресвятої Богородиці та вшановуються пророк Михей; перенесення мощей преподобного Феодосія Києво-Печерського; преподобний Аркадій Новоторзький; священномученик Маркел, єпископ Апамейський.
Іменинники 27 серпня:
Михей, Аркадій, Федот, Олімпіада, Маркел.
27 серпня народились:
1902 – Юрій Яновський – український письменник. Автор роману «Вершники».
1856 – Іван Франко – український письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський та політичний діяч. Автор збірок поезій «З вершин і низин», «Зів’яле листя», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», поеми «Мойсей», роману «Борислав сміється», повісті «Захар Беркут», драми «Украдене щастя», дитячих творів «Коли ще звірі говорили», «Лис Микита», «Абу-Касимові капці» та ін.
1941 – Богдан Ступка – український актор. Зіграв понад 100 ролей у кіно, понад 50 – у театрі. Народний артист СРСР. Герой України.
Події 27 серпня:
1898 – засновано Київський політехнічний інститут.
1929 – у СРСР уведена «непрерывка»: був ліквідований семиденний тиждень, замість її уведена п’ятиденка – 5 робочих днів, один вихідний.
1934 – Раднарком УРСР ухвалив постанову про заборону знищення лісу в 50-кілометровій зоні навколо Києва.
1955 – вийшло перше видання Книги рекордів Гіннеса.
1959 – у СРСР прийнята постанова про нагородження випускників шкіл медалями.
1977 – на Чорнобильській АЕС запустили в дію 1-й енергоблок.
1992 – прем’єр-міністри Чехії та Словаччини – Вацлав Клаус та Владимир Мечіар – досягли угоди, згідно з якою з 1 січня 1993 Чехословаччина перестала існувати як єдина держава.
Чи знаєте ви, що:
«Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну». Ця фраза, винесена в епіграф матеріалу, у суспільній свідомості міцно асоціюється з величною постаттю митрополита Андрея Шептицького, ба більше, є однією з найпопулярніших і найупізнаваніших його цитат. Щоб у цьому переконатися, достатньо заґуґлити бодай фрагмент цього речення – й одразу отримати сотні і навіть тисячі результатів з різними контекстами його використання.
Ці слова навіть викарбувані на постаменті памʼятника великому митрополитові в Івано-Франківську, спорудженому 2015 року з нагоди 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького.
Але знавці й дослідники творчості Андрея Шептицького, не можуть, на жаль, навести першоджерела цієї цитати, де б указана думка фігурувала у саме такому словесному вираженні.
Натомість цю ж таки думку, висловлену точнісінько такими словами, знаходимо у славетному політичному посланні Івана Франка – «Одвертий лист до гал[ицької] української молодежі», уперше опублікованому в «Літературно-науковому вістнику» 1905 року (Т. 30. Кн. 4. С. 11‒19).
Ось вона у ширшому контексті:
«До праці, молоді приятелі, до інтенсивної, невсипущої праці над собою самими! Здобувайте знання, теоретичне й практичне, гартуйте свою волю, виробляйте себе на серйозних, свідомих і статечних мужів, повних любові до свого народу і здібних виявляти ту любов не потоками шумних фраз, а невтомною, тихою працею. Таких мужів потребує кожда нація і кожда історична доба, а вдвоє сильніше буде їх потребувати велика історична доба, коли всій нашій Україні перший раз у її історичнім житті всміхнеться хоч трохи повна горожанська і політична свобода».
Це фінальна, резолютивно-висновкова частина Франкового звернення до галицької політично активної й національно свідомої молоді, на яку він покладав великі надії і яку впродовж кількох десятиліть виховував своїм поетичним і публіцистичним словом. Це ґенерація Франкових ідеологічних «дітей» (серед представників якої – і власні діти письменника, передусім сини Тарас і Петро), майбутніх учасників національно-визвольних змагань, вояків Леґіону Українських Січових Стрільців та Української Галицької Армії, які зі зброєю в руках виборювали політичну самостійність України на фронтах Першої світової та у вирі революційних подій 1917‒1921 років. Це ґенерація «Молодої України» ‒ за визначенням того-таки Івана Франка, якого, поза всяким сумнівом, можна вважати її духовним батьком і наставником... (за матеріалами проекту «Франко: Наживо»).
