chrome firefox opera safari iexplorer

Одна із знакових сакральних святинь України святкує 370-річчя

02 серпня 2021 о 14:03

Сьогодні, 2 серпня –день вшануванння пам’яті Пророка Божого Іллі, який є найбільш шанованим старозавітним пророком у слов’ян. Перший християнський храм, збудований у Києві ще за князя Ігоря, був зведений саме на його честь. Традиційно вважається, що вершник на коні є символом плодючості та мужності, охоронцем від хвороб та злих сил. Водночас він виступає як покровитель воїнства, чоловічої мужності та звитяги.

Це може бути однією з найбільш вірогідних гіпотез, чому гетьман Богдан Хмельницький у своєму родовому маєтку Суботові фундував храм саме в ім’я Святого Пророка Іллі.

Культ Святого Пророка Іллі був поширеним і на історичних землях Черкащини, зокрема на Чигиринщині, про що свідчать раритети із зображенням цього небесного воїна.

З часів гетьмана Богдана Хмельницького — 2 серпня храмове свято в Суботові (на ілюстрації вгорі — О. Юрченко. Іллінська церква. Суботів. 2005 р).

Сьогодні одна із знакових сакральних святинь України –церква в ім’я Святого Пророка Іллі святкує свій 370-річний ювілей.

Хоча офіційним роком зведення храму вважається 1653-й, варто зазначити, що дата ця взялася невідомо звідки у радянські часи.

Низка відслідкованих нами документів 18 ст., зокрема єпископська візитація 1750 р., «Описаніе благочестивых заграничных в короне Польской» Мельхіседека –Значка Яворського 1767 р., клірові відомості кінця 18-поч. 20 ст. одностайно вказують на 1651 р. Таку ж дату спорудження усипальниці Богдана Хмельницького бачимо і в документах 20-х рр. 20 ст.

Оскільки, дата 1653 р. офіційно не підтвержена жодним із виявлених досі документів, схильні вважати, що з’явилася вона внаслідок неуважності чи то пак службової недбалості когось із чиновників за радянського періоду.

фото з мережі

За свою понад 300-літню історію святиня отримала декілька локальних назв. У минулі століття місцеві мешканці називали церкву «мурованкою» -тому що вимурувана з цегли-пальцівки та каменю пісковику; «горянською церквою» –тому що знаходилася на горі; окремі історики – «домовим», «замковим» храмом –тому що зведена була у дворі гетьманського палацу ; автор літопису Самовидця називає її «ринковою» –очевидно, тому, що неподалік храму розкинувся потужний як для свого часу ринок, про що свідчать давні місцеві топоніми: урочище Крамарське, себто місцина, де стояли ряди з крамом та Льохи –численні підземні комунікації, споруджені як місця зберігання краму, що міг швидко зіпсуватися.

Принагідно зазначимо, що у 2018—2019 р. на території цього урочища георадарні дослідження вказали на наявність підземних комунікацій.

Храм має свою багату історію, співзвучну з історією українського народу. На сьогодні має статус пам’ятки архітектури та історії середини 17 ст. національного значення.