Кінематограф від часу свого виникнення наприкінці ХІХ ст. залишається однією із найважливіших галузей культури. Його витоки можна вбачати в розвитку технологій проєкторів, фотофіксації зображень та виробництві целулоїдної фотоплівки.
Саме поєднання цих компонентів працівниками лабораторії Томаса Едісона (1889–1893) посприяло винайденню кінетографа та кінетоскопа — перших дієвих пристроїв для запису та відтворення відео. Вже 1895 року Луї та Огюст Люм’єри запропонували значно досконалішу версію пристрою — сінематограф.
На території сучасної України перше публічне відтворення відеозапису відбулося 13 вересня 1896 року у Львові. Кореспондент “Gazety Lwowskiej”, описуючи кінопоказ, зазначав: “Продукція кінематографа <...>, яку демонструють у пасажі Гаусмана, приваблює численних відвідувачів так, що часто невелика зала не може вмістити всіх охочих”.
Ці перші покази здійснювали з використанням кінетоскопа Томаса Едісона – пристрою, що демонстрував короткометражні відеозаписи “Бульвар Унтер-ден-Лінден у Берліні”, “Корабельна морі”, “Переслідування китайця”, “Танець диких”, “Дитячий парк у Парижі” та інші. Цікаво, що згадані відтворення відеозаписів супроводжувалися відтворенням музичних записів за допомогою фонографа (розробленого лабораторією того самогоТомаса Едісона).
Демонстрацію відеозаписів 1896 року у Львові організувала “Польська спілка”. Вона знайомила мешканців Галичини з технічними новинками. Після кількох тижнів львівських показів, що відбувалися щоденно з 10:00 до 21:00, організатори продовжили демонстрацію перших фільмів у інших галицьких містах.
Львів’яни так зацікавилися новинкою, що деякі тогочасні підприємці майже відразу почали упроваджувати кінематограф у своїх закладах. У театрі графа Скарбека (нині — театр Марії Заньковецької) майже відразу почали демонструвати фільми на початку кожного театрального вечора.
*на ілюстративному фото — брати Люм'єр
