chrome firefox opera safari iexplorer

Михайлу Грушевському — 155

29 вересня 2021 о 12:30

Цього року виповнюється 155 років від дня народження українського історика, громадського і державного діяча, одного з фундаторів української державності Михайла Сергійовича Грушевського.

Михайло Грушевський народився 29 вересня 1866 року у м. Хелмі (тепер – Республіка Польща) в сім'ї вчителя. Закінчив Київський університет св. Володимира, захистив магістерську дисертацію. Потім викладав у Львівському університеті, де в 27 років став першим в Україні професором з історії України.

У Галичині, крім наукової та викладацької роботи, Грушевський активно займається громадсько-політичною діяльністю. 1908 р. переїздить до Києва, 1917-ого очолює Центральну раду, але після гетьманського перевороту емігрує.

В Україну вчений повертається в 1924 р. Створив власну наукову школу. Очолював кафедру історії українського народу при Історико-філологічному відділі, Історичну секцію з численними комісіями, археографічну комісію, науково-дослідну кафедру історії України ВУАН. 1929 року став академіком АН СРСР. Внаслідок цькування й переслідувань ученого позбавлено більшості посад. До останніх днів він продовжував працювати. Помер М. Грушевський у 1934 р. у Кисловодську. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.

За спогадами сучасників, Грушевський мав надзвичайну працездатність. Спав 4 години на добу, увесь свій час присвячував роботі. Він починав творчий шлях саме як письменник. Однак чимало літературних текстів дотепер не друкувалися. Значний їх масив уперше було надруковано у виданні «Михайло Грушевський: Із літературної спадщини» – Нью-Йорк – Київ. – 2000.
Фото М.С.Грушевського 1917 року

Михайло Грушевський – це вчений світового рівня, творча спадщина якого вражає своїм тематичним діапазоном, енциклопедичністю, універсальністю. Йому належать близько двох тисяч праць з історії, соціології, літератури, етнографії, фольклору та фундаментальна «Історія України-Руси», названа метрикою українського народу.

На переконання відомого сучасного українського історика Ярослава Грицака «велика заслуга Грушевського полягала в тому, що він першим створив національну парадигму української історії. Його найреволюційнішим твором є не багатотомна «Історія України-Руси», а невеличка стаття «Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства», яку він опублікував 1904 року… Грушевський стверджував, що лише тоді, коли буде написано історію самої України та інших націй, ergo – історію української, білоруської та інших націй, наголоси в історії Східної Європи буде правильно розставлено» /Розмови про Україну. Ярослав Грицак – Іза Хруслінська. Пер. з польської Богдани Матіяш. К. 2018. с.48/.

Пошановуючи пам'ять про великого Українця, хочеться зазначити про його коріння і зв'язок з Черкащиною. В автобіографії (1926 р.) Михайло Грушевський засвідчив: «Я походжу з давньої (звісної з ХVІІІ в.), але бідної духовної родини Грушів, пізніше Грушевських, що загніздилася в Чигиринськім повіті.

Були се переважно дячки, паламарі, але дідові мойому Федорові вдалось дійти священства і перейти під Київ, до села Лісників, і се помогло батьку мойому Сергію вийти на дорогу…».

Марина Бугеря, завідувачка відділу науково-просвітницької та виставкової роботи Черкаського обласного краєзнавчого музею

7 грудня

Інші дати
Народився Микола Устиянович
(1811, м. Миколаїв, Львівська область – 1885) – українського письменника і громадського діяча. Окремі його вірші ««Верховино, світку ти наш», «Гей, браття опришки» стали українськими народними піснями.
Розгорнути
Народився Микола Вороний
(1871, м.Дніпропетровськ - 1938) - українського поета, громадсько-політичного діяча, театрознавця, перекладача. У 1917 р. був одним із засновників і режисерів Українського національного театру. Автор поетичних збірок «Ліричні поезії», «В сяйві мрій», поеми «Євшан-Зілля».
Розгорнути
Народилася Катерина Білокур
(1900, с.Богданівка, Київська область – 1961) – українська художниця-самоучка, майстер українського народного декоративного живопису. Автор картин «Півонії», «Богданівські яблука», «За селом», «Натюрморт», «Хата в Богданівці», «Гай», «Колгоспне поле» та ін.
«Як би ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!» (Пабло Пікассо про Катерину Білокур)
Розгорнути