Біля підніжжя цього «Золотих воріт» траплялися дивні історії.
Так, одного разу прямо тут мало не став татом молодий «маляр» і поет Тарас Шевченко. Як пише етнограф Афанасьєв-Чужбинський, художник настільки захопився зарисовкою стародавніх руїн, що спочатку не розчув жалобного дитячого плачу, що долинав з глибокого рову.
Побігши на звук, Тарас Григорович виявив там маленьку дівчинку, що зірвалася вниз. Шевченко виніс дитину на майданчик валу, але добитися від бідолахи зрозумілої відповіді, хто вона і де її батьки, не зміг. На руках з «підкидьком» у пошуках родичів майбутній Кобзар дійшов до Софії Київської, де — о диво! — Зустрів заплакану матір, шукаючу пропажу. «Не зустрінь я тоді батьків — сам би виростив і виховав дочку», — говорив поет.
