4 травня в Національній опері України з 11:00 до 13:00 відбудеться прощання з видатним українським оперним співаком, режисером, педагогом Дмитром Гнатюком. Поховають його на Байковому кладовищі у Києві, повідомляє «День».
Як відомо, 29 квітня 2016 року сумну новину про те, що перестало битися серце видатного українця, повідомив ректор Національної музичної академії України Володимир Рожок. У минулому році в Академії відзначили 90-річчя знаменитого баритона. Хоча 2016–й був не простим для Дмитра Михайловича, але він мужньо боровся з хворобою. Смерть митця – важка втрата для всього мистецтва нашої країни, а його ім’я ще за життя вписано до золотої скарбниці національної культури.
Гнатюк був першим виконавцем хітів 1960-х ( легендарних пісень «Два кольори» та «Мій Київ»). На оперній сцені він створив такі самобутні образи, як Остап, Микола («Тарас Бульба», «Наталка-Полтавка» Лисенка), Петруччіо («Приборкування норовливої» Шебаліна), Мазепа, Онєгін («Мазепа», «Євгеній Онєгін» Чайковського), Демон («Демон» Рубінштейна), Фігаро («Севільський цирульник» Россіні), Ріголетто («Ріголетто» Верді) та ін.
Виступав як концертний співак, гастролював за кордоном (Угорщина, США, Канада, Росія, Португалія, Німеччина). Записав понад 15 платівок, 6 компакт-дисків. Всього у концертному репертуарі Д. Гнатюка було понад 85 творів національної та світової класики — від буковинця Сидора Воробкевича до австрійця Йозефа Гайдна.
Як режисер-постановник поставив понад 20-ти вистав, зокрема «Князь Ігор» О. Бородіна , «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського , «Золотий обруч» Б. Лятошинського , «Мазепа» П. Чайковського, «Війна і мир» С. Прокоф'єва , «Севільський цирюльник» Дж. Россіні та інші. Дмитро Михайлович багато років працював головним режисером Національної опери, викладав у НМАУ.
Якби зібрати всі букети квітів, які подарували співакові під час творчої діяльності, то це була б територія безкрайнього поля! Якби виміряти довжину всіх доріг під час гастрольних поїздок (літаком, поїздом, автобусом, автомобілем), які за життя здолав Дмитро Михайлович, то, певно, можна було б досягти сонця. Якби зібрати разом усі публікації різними мовами, присвячені його виступам в Україні та на різних континентах, то вийшло б багатотомне видання. Він співав для перших осіб держав і у простих сільських будинках культури по всій Україні, а також у багатьох престижних залах зарубіжних країн. І завжди були овації!
В одному з останніх інтерв‘ю співак сказав: «Я вступив у зиму свого життя. Але я прожив його змістовно, не розтрачав його на дурниці й пустощі. У моїй долі були і голод, і холод, і страшна війна, і безвихідь. Та коли ти маєш мету і добиваєшся її здійснення, коли вдалося зробити щось талановите, дякуй Богові, що не змарнував своє життя»...
