chrome firefox opera safari iexplorer

Сьогодні прощатимуться з Людмилою Гурченко

02 квітня 2011 о 07:15

Людмилу Гурченко поховають у суботу, 2 квітня, на Новодівичому кладовищі. Як повідомляє «Эхо Москвы», громадянська панахида почнеться о 10-й ранку у Центральному будинку літераторів.

Такі останні, уточнені дані про дату і місце похоронів. Нагадаємо, Людмила Гурченко померла в Москві 30 березня на 76-му році життя від серцевого нападу. На адресу сім`ї Гурченко продовжують надходити співчуття. Шанувальники її таланту, як і раніше, несуть квіти до будинку в Москві, де жила актриса.

Як відомо, Людмила Марківна Гурченко народилася 12 листопада 1935 року в Харкові (Україна). У 1958 році закінчила ВДІК. У 1956 році на екрани вийшла музична комедія Ельдара Рязанова «Карнавальна ніч», де Л.Гурченко виконала пісню «П`ять хвилин», що зробила її знаменитою У подальші роки вона стає однією з провідних актрис вітчизняного кінематографа.

Серед найбільш відомих робіт Л.Гурченко — ролі у фільмах «20 днів без війни», «П`ять вечорів», «Кохана жінка механіка Гаврилова» (1982), «Вокзал для двох» (1983), «Любов і голуби» (1984). У 2000-і роки вийшли такі фільми з її участю, як «Старі шкапи» (2000), «Жіноче щастя» (2001), «Якщо завтра в похід...» (2004), «Карнавальна ніч-2, або П`ятдесят років опісля» (2006). Фільмографія актриси включає понад 80 стрічок.

Людмила Гурченко — народна артистка СРСР (1983). Нагороджена орденами «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2000) і III ступеня (2005) і почесним знаком «Громадське визнання» (1998).

У листопаді минулого року Л.Гурченко відзначила 75-річчя. Напередодні ювілею вона зняла фільм «Строкаті сутінки», до якого сама написала музику, сама зіграла головну роль і сама заспівала. До останніх днів актриса продовжувала виступати на сцені і зніматися в кліпах.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути