Їх називають помийниками, треш-хантерами, збирачами сміття або фриганами. Як би там не було, але ці люди не соромляться копирсатися в смітниках, запевняючи, що отримують від цього кайф і таким чином протестують проти глобалізації. Для України це віяння відносно нове — воно багато років є в Європі і США, а на пострадянському просторі тільки-но набуває популярності.

Киянка Катерина працює дизайнером, має середній за нинішніми мірками дохід, але свого захоплення не соромиться.

— Катя, як так вийшло, що Ви стали фриганом?

— Я майже рік провела в Європі. Було цікаво подивитися на Європу, тамтешні звичаї, людей. Тому в один прекрасний день взяла всі свої заощадження, спакувала рюкзак і вирушила — подорожувала в основному автостопом. Багато чого побачила — і хорошого, і неприємного, і такого, що для нас є дивиною. У тому числі і хлопці — фригани. Це були цілком забезпечені молоді люди, які харчувалися зі смітників. У них є ціла філософія з цього приводу: вони просто не розуміють, навіщо витрачати зі своїх зароблених грошей більшу частину на те, щоб набити свій шлунок, якщо їжу можна знайти прямо на вулиці, навіщо набивати кишені дядькам-виробникам, які заробляють мільйони на наших шлунках, якщо людині для життя потрібно вкрай мало. Я з ними в цьому згодна. В Італії я, наприклад, зустріла веселого дідуся-фригана, який підраховував, скільки грошей він заощадив за рік на їжі. Виявилося, що він цілком собі зміг на заощаджену суму з'їздити в подорож до Таїланду. Коли повернулася до Києва, теж над цим задумалася. Так знайшла однодумців.

— Європейське і українське фриганство чимось відрізняються?

— Так. В Європі все-таки інший рівень життя: там в сміттєвий бак можуть викинути який-небудь прим'ятий фрукт, злегка зіпсований овоч або навіть цілу пачку товару, якщо вона трохи порвалася. Сміттєві баки там рідко замикають, даючи можливість прохарчуватися. А в ресторанах залишки їжі можуть упакувати в целофан, перед тим як викинути. Суспільство дає шанс на прожиток бездомним і малозабезпеченим. У нас все навпаки. Думаю, не варто розповідати, як в наших супермаркетах прим'яті або надгнилі овочі продають за зниженою ціною. Зате в Україні на звалищах можна зустріти багато інших цікавих і корисних речей — одяг, старовинну радянську техніку, посуд, є навіть антикваріат. У цьому відмінність західного і вітчизняного фриганства.

— А чи багато в Україні таких людей сьогодні?

— 75% українців сьогодні приховані фригани. Судіть самі: знайомі купили величезну головку твердого сиру в оптовому магазині. Приїхали додому, розрізали і побачили, що він зіпсований всередині. Ясна річ, що взяли цей сир, чек і вирушили назад в магазин. Дівчина без розмов повернула гроші, і крикнула в підсобку колезі: «Спиши сир, відправимо в піцерію!». Вони були шоковані цією фразою. Я сама після закінчення університету кілька місяців працювала в одному з відділів супермаркету. Надивилася, як протирають рослинним маслом ковбасу з цвіллю, як миють курятину в розчині марганцівки. На блошиному ринку багато чого виносять з того, що знайдено на звалищі. А найпоширеніший приклад — це пластикові пляшки на ринку — в які розливають молоко або рослинне масло. Їх же теж продавці шукають на смітниках, вдома миють — і вуаля! Так що більшість з нас, самі того не підозрюючи, купують і вживають в їжу зіпсовані продукти або речі зі звалищ. Просто не кожен може собі в цьому зізнатися. Ось багато, наприклад, купують на ринку рослинне масло, розлите в пляшки — але ніхто ж не знає, чи була вимита і продезінфікована належним чином та пляшка. Я беру безпосередньо зі смітника і вдома її нормально продезінфікую. Вважаю, що я в більшому виграші, ніж покупець на ринку, і краще дбаю про своє здоров'я.

— Пляшки і речі — це одне, але ось їжа — зовсім інше. Чи не боїтеся чогось на кшталт СНІДу, туберкульозу та інших принадностей?

— Я не буду підбирати в смітнику надкушені бутерброди. Шукаю в основному фрукти і овочі. Дуже часто на ринках, особливо влітку, після торгового дня, деякі товари перебирають і викидають — просто вони не «доживуть» до наступного ранку. Взимку викидають цитрусові — якщо кілька ящиків відразу підгнило і їх потрібно обрізати. Навесні багато хто може викидати стару картоплю, моркву, буряк — просто тому, що вже почався новий урожай, або тому, що стара картопля, наприклад, зморщилася і пустила паростки. По продуктах видно, що їх ніхто не вживав. Завжди підбираю залишки хліба. Їх можна подрібнити, висушити в мікрохвильовці. Іноді викидають крупи, в яких завелися жучки. На ринках дуже рідко, але можна знайти кістки. Зазвичай з села приїжджає торговець, все найсмачніше продається, а залишаються «голі» кістки. Їх намагаються продати по кілька гривень — для собак. Але не везуть зазвичай додому, якщо вони не продаються. Простіше звалити все в пакет і залишити, щоб не везти з собою і не ламати голову, куди їх подіти.

— Але все-таки в контейнер зі сміттям можуть потрапляти і не дуже приємні речі — використані презервативи, тампони, підгузки, чиясь рвота...

— Буває, що трапляються. Але на цьому не варто акцентувати увагу, і не обов'язково все чіпати. По-друге, ось середньостатистичний українець заходить в магазин — тримається за ручку дверей, в транспорті тримається за поручень — а хто дасть гарантію, що за цю ж ручку дверей або поручень не трималася людина, яка тільки що знімала презерватив або не витирала блевотину? Так що все відносно...

— А де найкраще шукати речі і продукти?

— Продукти — біля супермаркетів, але вони часто «скупляться». Непогано розжитися можна біля продуктових ринків, під кінець торгового дня. А за речами найкраще вирушати на звалище. Я спілкуюся з багатьма хлопцями з різних міст – фриганство, набирає популярності у великих містах — так вони навіть складають спеціальні карти, де яке звалище або смітник і де можна розжитися. Я бачила такі карти Львова та Києва, харківські фригани теж обіцяли скласти карту смітників міста.

— Чи немає у фриганів конкуренції з бомжами?

— Іноді буває, що оголошується «господар» бака або смітника. Якщо бомж налаштований агресивно, краще піти. Взагалі, один з принципів фриганства — поділитися. Якщо він проявляє агресію, значить, йому теж потрібні недоїдки або порожні пляшки.

— Скільки часу доводиться витрачати на тиждень на те, щоб обшукати смітники?

— Взагалі фриганство — це величезна праця. Потрібно багато чого обнишпорити, перерити, щоб щось знайти, потім перебрати — щось обрізати, щось почистити. Потім удома відмити, продезінфікувати. Загалом, завдання не з легких. Але я після всієї роботи дуже радію, коли закінчую.

— А є якісь правила для тих, хто цим займається?

— Так. Якщо вже хочеш бути фригом, потрібно одягати старий одяг, перед тим як вирушати на смітник. Обов'язково потрібно брати з собою рукавички. Не варто боротися за сміттєвий контейнер — краще поступитися, адже ті, хто вступив у конфронтацію, мають на знайдене такі ж права. Після себе завжди потрібно прибирати, а не залишати купи сміття. Фриганство і свинство — несумісні речі.

— Що найбільше і найдивовижніше доводилося вишукувати в смітниках?

— З продуктів — якось я знайшла мішок салату. Звичайних салатних листів з грядки. Ще раз подзвонив знайомий, який працює на перепелиній фермі, розповів, що буде викидати тушки перепелів — у них в приміщенні була пожежа, і птиця задихнулася. Я забрала собі 20 штук. З речей найдивніше, що знаходила, це цілий мішок гранованих склянок. Хтось просто вивіз і викинув: адже зараз вони вже не в моді. А ще знайшла вишиту сорочку. З домотканого полотна, ручна вишивка (як потім ми визначили), і навіть із ґудзиками з жорстких ниток, зробленими вручну. Продала її за 4 тисячі гривень одному краєзнавцю — він був у захваті.