Питання запровадження в Україні єдиного електронного квитка (е-квитка) для громадського транспорту звучало чимало разiв. І навіть Міністерство інфраструктури вважає цю реформу однією з найважливіших. Хоча дедлайном реформи був травень 2016 року, наразі вона опинилася у підвішеному стані через неприйнятий закон, який мав урегулювати питання електронної оплати проїзду в міському транспорті.
Перспектива Львова — 2018 рік
Дуже активно йдеться про е-квиток у Львовi. Принаймні з 2013 року ця тема постійно на слуху. Львів’яни вже створили сайт «Е-квиток», який присвятили громадському транспорту та обґрунтуванням, чому Львову потрібне запровадження електронних квитків у громадському транспорті.
Є навіть оптимістична інформація від Світового банку, який готовий підтримати впровадження у Львові системи е-квитка. Однак поки це лише домовленості, інформації про конкретні суми та строки ще немає.
Хоча цьогоріч у березні на порталі e-dem.in.ua львів’янка Анна Ставка отримала оптимістичну реакцію на свою петицію щодо е-квитка від управління транспорту міста Львова: «Повідомляємо, що ще у 2014 році розпорядженням Львівського міського голови від 12.06.2014 № 163 було створено робочу групу з питань впровадження системи безготівкової оплати за проїзд у міському пасажирському транспорті».
Яким же буде новий папірець чи пластик, що даватиме право на проїзд? Передбачаються такі види квитків та абонементів: разовий паперовий квиток (70 хвилин поїздки з можливістю безплатних пересадок); разовий електронний квиток (iз можливістю здійснення впродовж 40 хвилин безплатних пересадок); короткострокові абонементи — на 1, 2, 3, 5 діб без обмежень числа поїздок; довгострокові абонементи — на 1, 6, 12 місяців з обмеженням кількості поїздок або без обмежень кількості поїздок; різного роду пільгові персоніфіковані абонементи (для безплатного користування, для пільгового користування для учнів та студентів).
Як засоби оплати проїзду пропонують використовувати паперові квитки придбані поза транспортним засобом; безконтактні картки типу MIFARE+; банківські платіжні картки.
Також стане можливою оплата за проїзд у громадському транспорті за допомогою пристроїв, що підтримують технологію NFC і навіть оплата SMS-повідомленням.
Тернопільська історія: проект обіцяють реалізувати до кінця 2018 року
Свою історію е-квиток має у Тернополі. Ця новація анонсувалась там ще у 2013 році і стосувалась лише тролейбусів, але запрацювала в тестовому режимі лише в 2016 році. Супроводжувалася новація привабливою для гаманців рекламою: наприклад, оплачуючи 100 поїздок — пасажир мав отримати 120.
Однак на практиці виглядало все дещо інакше: кондуктори ходили з валідаторами (щось схоже на касовий апарат) і, крім звичайного талончика, видавали пасажирам ще й невеличкий чек чи то е-квиток, який вибивали на пристрої. От і вся новація. Наразі е-квитка Тернопіль ще не має.
Мабуть, місто опрацьовує результати пілотного впровадження і вирішує, чи потрібна та новація.
Столиця очікує обіцянок iз 2011-го
Що ж стосується столиці, то Київ усе ще очікує реалізації обіцянок про єдиний квиток з 2011 року. Однак лише у 2013-му відбулася презентація системи «Єдиний електронний квиток».
Згiдно з нею перехід на нові правила оплати проїзду мав здійснюватися у декілька етапів: введення квитків зі штрих-кодом замість жетонів у метрополітені та адаптація до цього турнікетів; встановлення термокомпостерів у наземному транспорті та впровадження єдиного квитка. Начебто це все мало зайняти близько 9 місяців.
Планувалося реалізувати проект за кошти інвесторів. Наразі реалізовано лише програму з впровадження безконтактних карток у метро, решта — поки обіцянки.
Варшава витратила на дотації громадського транспорту третину бюджету
Громадський транспорт рідко буває прибутковим — це факт. Наприклад, Європа та Америка дотують свій громадський транспорт повністю і великими сумами. Так, Варшава у 2015 році витратила на дотації на громадський транспорт понад 4 мільярди (!) євро, що становить третину її бюджету.
Пояснення: місто має забезпечити комфорт та зручності мешканцям та гостям міста. Краків доплачує орієнтовно 42 мільйони євро — 40% від загальної суми витрат, бо перевізники заробляють лише 60%. Німецький Лейпциг дотує транспорт на 19% — 45 мільйонів євро.
Водночас дуже цікавим є досвід Прибалтики. Таллінн зробив проїзд у міському транспорті повністю безплатним для городян iз 1 січня 2013-го, гості ж міста сплачують повну вартість. На це щороку йде 12 мільйонів євро.
Такий крок мотивував людей реєструватись як мешканців міста, відповідно — платити податки до місцевого бюджету.
За даними шведських дослідників, за десять місяців після впровадження безплатного проїзду в місті зареєструвалось 10 тисяч осiб, кожна тисяча з яких приносить місту мільйон податків.
Тому компенсація вкладених коштів у безплатний транспорт — 10 iз 12 мільйонів. Талліннці впевнені, що незабаром зможуть уже заробляти на своїй безплатній новації.
Необхідно вивести з обігу «живі гроші»
У Європі діє єдиний квиток, а усі види транспорту (метро, автобус, тролейбус, міська електричка, трамвай) інтегровані між собою. Квиток може бути у паперовому вигляді або як картка з можливістю поповнення на певну кількість поїздок.
Паперову картку потрібно пiднести впритул до валідатора, який вибиває точний час поїздки. Зазвичай є автомати з продажу квитків у транспорті або на зупинках, картки купуються у спеціалізованих пунктах (такий, наприклад, є у Кракові).
Водій квитки не продає, хоча є винятки. Тоді він зобов’язаний провести продаж через єдиний валідатор, який встановлений біля керма і який видасть квиток (наприклад, Валенсія, Барселона, Рига).
Єдині квитки бувають різні: базові (на 15 хв. чи на 5 зупинок, без права пересадки тощо), групові (один квиток на групу від 2 до 5 людей), проїзні на день, три дні тощо.
Вони діють або на один напрямок, або на кілька маршрутів, які рухаються в одному напрямку, або на всі види транспорту. Міста поділені на зони, або стрефи, а проїзд у межах однієї зони буде суттєво дешевшим, а проїзд iз приміської зони — відчутно дорожчим.
Розібратись у системі квитків у кожному місті — справа непроста, але, зрештою, ця складна схема дуже мудра і дозволяє людям економити залежно від своїх транспортних потреб.
Кондукторів у транспорті немає, проте є контролери, які штрафують «безбілетників» або пасажирів iз незакомпостованим квитком досить високими штрафами.
Україні також конче потрібен електронний, а не паперовий єдиний квиток, оскільки необхідно вивести з обігу «живі гроші».
«Так, паперовий квиток допомагає усунути дискомфорт при пересадках та покращити загальну єдність та інтегрованість системи громадського транспорту. Але нам потрібно вирішувати це питання радикально, оскільки лише електронний квиток зможе зробити прозорим перевезення пільгових пасажирів, сприяти здоровій участі приватних перевізників та забезпечувати місто постійною та об’єктивною інформацією про пасажиропотоки на маршрутах», — переконаний спеціаліст iз транспортного планування Антон Гаген.
