87-річна оперна співачка Раїса Гулак, правнучка Гулака-Артемовського, зараз перебуває в будинку ветеранів сцени імені Наталі Ужвій в Пущі Водиці.
Незважаючи на обставини, пані Раїса співає, а також їздить проводити заняття із постановки голосу своїм учням, пише Україна молода.
Оперна співачка Раїса Гулак (Фото: Анастасія Старожицька)
Раїса Гулак — колишня солістка Свердловського оперного театру та академічної капели «Думка». Пані Раїса співала на конкурсах в Ялті, Москві, Відні, Санкт-Петербурзі. Про це у Facebook написала Марія Старожицька, яка поїхала провідати акторів.
«Тут, як би це не жорстко прозвучало, доживають свій вік люди, які свого часу отримували оплески численних залів. Востаннє їх фотографували, як розповів директор, 15 років тому, тому ті чорно-білі фотографії вивішують на стіну в залі тільки по смерті жильця. А ці, що зробили ми, ветерани просили оприлюднити в Інтернеті — не опанований ними в силу віку цей чарівний світ здається їм чимось прекрасним, повним щирої вдячності до кожного.
„Дитино, ніколи не озвучуй своїх бажань, — застерегла мене Раїса Гулак, оперна співачка, правнучка Гулака-Артемовського. — Я з молодості казала, що мрію жити одна і в лісі, ось тепер навколо ліс, і я одна, і це дуже страшно“.
Раїса Олександрівна у свої 87 років не тільки ще співає, а і їздить, дає уроки, ставить голос молодим, все аби не відчути самотність та незатребуваність.
Валентина Неледва, яка на наступному фото, розповідає, що дехто з новачків, потрапивши у цей обшарпаний, непривітний будинок кричав, що хоче покінчити життя самогубством, тоді вона пропонувала дати лезо, і люди заспокоювалися і жили далі, як живеться. Тому дуже важливо приходити сюди, аби актори могли побачити глядачів.
Микола Оленчук, що вже 14 років тут після сцен Ужгороду, Франківська,Тернополя, читає нам вірші Тараса Шевченка — свого улюбленого, пережитого поета, і кожне слово проривається назовні з болем, і розумієш, що надалі чутимеш ці рядки тільки так.
А Енгеліна Студецька сама пише вірші під псевдонімом Ліна Біленька, їй 92 роки, з яких 21 рік вона тут, спочатку разом з чоловіком, потім наодинці — свою дитину, на яку чекала одразу по війні, народити живою не вдалося, та з того часу її вірші — тільки дитячі.
Найстаршому мешканцю Анатолію Решетнікову, лауреату всіх існуючих театральних премій, 93 роки, з яких 53 він відпрацював у столичному Театрі російської драми, втім, зараз до нього приходить лише один з акторів театру, і то мабуть вже рік чи два, як не приходить.
А художнику Олександру Фисуну — 85, він сам із запорізьких козаків і знає секрети характерників, було так, що колись зумів пройти непоміченим, коли це було життєво необхідно. А тепер дуже треба, аби ми помічали цих людей, яким потрібно тільки трішечки теплоти і вдячності, і зараз, а не пізніше».
Будинок ветеранів сцени побудували у 1959 році за ініціативи української актриси Наталі Ужвій. Сьогодні тут, мешкають колишні актори, письменники, солісти оперних театрів, композитори.
