Подарунок кривавому Сталіну до 20-річчя жовтневого перевороту: за рішеннями Особливої трійки УНКВД ЛО від 9,10 і 14 жовтня 1937р. в карельських таборах роковано до розстрілу 1116 людей.
3 листопада 1937 в Карелії (Сандармох), у таборі особливого призначення, було страчено понад 130 в‘язнів. Майже всі – українські інтелігенти. Душа і розум нації.
На той час усі вони вже тягнули свої строки. Одних засудили за участь у реальних і вигаданих енкаведистами організаціях: якщо «Українська військова організація» чи УКП (боротьбісти) справді існували , то «Спілка визволення України» була створена лише в1952р. українськими емігрантами в Німеччині. Інших — офіцерів і вояків австрійської армії, УГА, армії УНР-засудили як справжніх чи потенційних опозиціонерів. Так само — колишніх членів «ворожих» партій: соціалістів-революціонерів, РСДРП (м), боротьбістів; «дружніх» — КПЗУ, КПЧ; «своїх» — із ВКП(б)...
3 листопада 1937 року розстріляні Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Валер’ян Підмогильний, Валер’ян Поліщук , Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Гео Шкурупій, Марко Вороний, Олекса Слісаренко й ціла велика група інших відомих митців і науковців.
3 листопада 1937р. розстріляні брати Сіяки. Іван -військовий комісар Поділля під час Директорії, командир «Залізного загону» армії Симона Петлюри, й Микола – вояк УГА, чия головна провина – був братом Івана.
Ще - брати Дідушки-Гельмери: Петро, Василь і Володимир, вояки австрійської армії та УСС.
Священики Володимир Хуторянський і Юрій Машкевич.
Академіки: Степан Рудницький, засновник і керівник Інституту географії і картографії; Матвій Яворський, історик і економіст…
Професори: історик Володимир Чехівський, Голова Ради міністрів і міністр закордонних справ УНР, історик Сергій Грушевський, племінник першого керманича Української держави Михайла Грушевського; відомий філолог-україніст Іван Шаль; Євген Черняк — заступник директора НДІ історії матеріальної культури…
Дмитро Ровинський, член Центральної Ради УНР, організатор українського театру «Жовтень» у Ленінграді.
Олексій Рублевський, голова Київського міськкому Спілки письменників УСРР.
Петро Солодуб, помічник командувача УГА.
Олена Турська, адвокатка, заарештована «за написання контрреволюційних віршів, спрямованих проти Сталіна».
Осип Фур’єр, випускник Празького університету і член КПЧ, зачарований більшовицькими казками про «країну щастя і братерства», 1928 року переїхав до СРСР, де знайшов смерть під кулями енкаведистів 3 листопада в Сандармоху…
Голодомором комуно-більшовицький режим винищив мільйони українських селян – за масовий спротив «колективізації».
Розстріляне Відродження – «контрольний постріл» комуністичного режиму в серце і голову нації. Щоб не мислила, не відчувала, не чинила спротиву. Праця і жебрацьке животіння – такою бачила радянська влада долю українців.
Героїчна бротьба УПА, повстання у Воркуті й Кенгірі, громадянський подвиг шістдесятників, здобуття Незалежності, новітні революції, зрештою, сьогоднішня звитяга українців у війні з російським окупантом – свідчення незламності Нації, яка промовляє світові разом із Лесею Українкою: «Ні! Я жива, я буду вічно жити, Я в серці маю те, що не вмирає».
Однак… Ще одна публікація на тему живучості українців? Плач – укотре- за тими, без кого світ змалів і збіднів? Мабуть, і це теж.
Та, напевне, важливіше — спонукання до розмислу: чи збереглася тяглість ідей, моральних принципів і переконань? Насамперед – у середовищі владному, бо саме влада і владці мають щоденно і щогодинно давати своєму народові приклад честі, порядності, відданості національним ідеалам, приклади патріотизму.
Тяжко далися мені ці слова, надто їх заялозили ті ж самі владці, котрі прийшли і йдуть, брязкаючи ними, наче так само знівельованими відзнаками й нагородами. Тяжко дались, але слова ці у чистому й незаплямованому їхньому значенні – живі, як і люди, для котрих вони мають те саме значення, чисте і незаплямоване.
Ми ніколи не знатимемо, що відчували, про що думали жінки й чоловіки, йдучи останнім шляхом свого життя 3 листопада 1937 року в Сандармоху. Але ми знаємо, що жодна і жоден із них не просили пощади, не каялися, не торгували переконаннями в обмін на життя.
Нинішні владці — похапцем , та й то дедалі рідше – іще згадують великих попередників, бо поки що «так прийнято». Чи вони знають про Сандармох? Про Кенгір? Чи пам’ятають Небесну Сотню, на чиїх крилах піднеслися до владних вершин? Чи люблять вони свою Україну і свій народ? Зрештою, чи свої Україна та її народ для людей, котрі примножують власні статки на воєнному лихові?..
Замислімося над цим нині, 3 листопада 2016 року. Цього дня, майже 80 років тому, в урочищі Сандармох, теж падав сніг…
Олена Бондаренко, народний депутат України ІІІ-VI скликань, член Національної спілки письменників України
