17 грудня християнська православна церква вшановує пам'ять святої великомучениці Варвари.

Свята Варвара мешкала у III столітті в місті Іліополі Фінікійському за часів правління імператора Максиміана. Вона народилася в аристократичній родині язичників, відрізнялася надзвичайною красою і розумом, таємно вивчала християнство і в юному віці прийняла хрещення.

Як свідчить легенда, одного разу, рятуючись від гніву батька, Варвара втекла від нього в гори і стала молитися Спасителю. Тоді перед нею розступилася гора і розкрилася розпадина, по якій дівчина вийшла на вершину гори.

Розгніваний батько Діоскур, дізнавшись про релігію Варвари, разом із правителем міста Мартіаном віддали її на жорстокі тортури, а потім здійснили над нею суд і обезголовили. За це їх спіткала Божа кара, і під час грози їх обох спалила блискавка.

Таким чином, великомучениця Варвара, не зрікшись своїх переконань, загинула від руки колись люблячого батька. Через кілька століть нетлінні останки св. Варвари були перенесені до Візантійського Константинополя.

До України мощі святої Варвари потрапили з доброї руки дружини київського князя Святополка Ізяславовича Варвари. Князь Святополк-Михайло побудував Михайлівський Золотоверхий собор, де і зберігалися мощі св. Варвари більш ніж 800 років. Сьогодні їхнім постійним місцем спочинку є собор св. Володимира у Києві.

Святій Варварі моляться про захист від раптової смерті, щоб не померти без сповіді і причастя, за дітей, благополучні та легкі пологи, про зцілення від різних хвороб, а також про пом'якшення батьківського гніву, про позбавлення від зневіри і печалі. Також до святої Варвари звертаються під час грози як захисниці від блискавки.