Марко Бараболя — псевдонім, під яким увійшов у закарпатську літературу наприкінці 20-х років ХХ століття Іван Рознійчук. Сучасники називали його «королем закарпатського гумору».

Народився він у 1910 році в сім'ї свідомих селян-гуцулів у селі Требушани на Мараморощині (нині село Ділове Рахівського району). У 1939 році замордовано його батька разом з іншими українськими патріотами-односельчанами. Початкову освіту одержав у рідному селі; закінчив торговельну академію у Мукачевому. Працював учителем у Рахові та Ясіні; опісля працював у банку в Ужгороді.

Його літературний дебют припав на кінець 1928 року. В молодіжному просвітянському журналі «Пчілка» під рубрикою «З-під їдкого пера Марка Бараболі» було опубліковано серію його гуморесок та фейлетонів, в яких з великою поетичною майстерністю висміював недоліки громадського та культурного життя Закарпаття.

Пізніше твори Марка Бараболі охоче друкують і у «Українському слові», «Літературній неділі», «Свободі» та празькому журналі «Сір».

Уже ранні твори сатирика викликали захоплення як у читачів, так і в літературної критики. Письменник, педагог і літературний критик Володимир Бірчак, на очах якого творилася нова закарпатська література першої половини ХХ століття, називав Марка Бараболю видатним і «тонким гумористом», незнаним поза межами Підкарпатської Русі. Він вважав, що «в'їдливі сатири закарпатського письменника можуть цілком певно витримати порівняння з сатирами Володимира Cамійленка, а гумористичні оповідання дорівнюють, якщо не перевищують, такі популярні «Усмішки» Остапа Вишні... хоч кількісно продукція Бараболі порівнююче дуже невелика».

За життя Марко Бараболя встиг побачити всього одну збірку своїх творів «З-під їдкого пера», яку у 1941 році в Празі у видавництві «Пробоєм» видрукував Степан Росоха.

У 1970 році літературознавець М. Мольнар упорядкував і видав у Словацькому педагогічному видавництві у Братиславі збірочку творів письменника-сатирика «Тутешняцька губернія». У післямові укладача відзначається, що твори Марка Бараболі своїм художнім рівнем значно вищі за твори більшості сучасних письменників-закарпатців — це найкращі зразки української літератури на Закарпатті: вони мають право вважатися надбаннями загальноукраїнської сатири та цікаві не лише змістом, а й формою та мовою, якою сатирик блискуче володів і якій приділяв особливу увагу.

Найповніше видання творів Марка Бараболі «Проект автономії» побачило світ лише у 1991 році, це через 46 років після його смерті.

У 1943 році Івана Розійчука мобілізовано як угорського підданого в угорську армію, яка воювала на боці нацистської Німеччини — і довгий час припускали, що він загинув вояком мадярського війська на Східному фронті. Проте в 1945 році у листах від свідків виявилося, що 13 жовтня 1944 його взято в радянський полон та відправлено у табір для військовополонених у Новоросійськ: там же він працював на розчищенні міських руїн.

Лише з початком 1990-х віднайдено в московських архівах документ про його смерть: захворів на фронті на туберкульоз і через 73 дні пе­ре­бу­ван­ня у військовому евакуаційному госпіталі в станиці Пашківській на Кубані помер.

АКТ
27 ноября 1945 года
Составили настоящий акт в том, что сего чис­ла в а/г №5443 умер военнопленный Роз­ний­чук Иван Федорович, украинец, 1910 года рож­дения, єфрейтор. От /диагноз/ ле­во­сто­рон­няя казеозная пневмония.
 Подписи:
Зам. нач. по риж. и охр.
Де­жур­ный врач
Дежурная м/с.

Того ж дня тіло покійного було поховано (оче­видно, на кладовищі евакогоспіталя) «в квадрате 3 могила № 9» – також засвідчено актом.

... Серед імен, вибитих на мармуровій плиті біля братської могили, є ім'я та прізвище Івана Федоровича Рознійчука.

***

Твори Марка Бараболі цікаві не лише їхнім змістом, а й формою та мовою, якою він блискуче володів і якій приділяв особливу увагу. І, за словами дослідника спадщини поета-сатирика М.Мольнара з Братислави, «...належать до кращих зразків української літератури на Закарпатті дорадянського періоду і мають право вважатись одним з надбань загальноукраїнської сатири».

«Проект автономії»

Коли Марс наблизився до земної кулі, радіослухачі із своїх апаратів почули таємничі звуки. З певних джерел довідуємося, що звуки висилала радіостанція з Марса. Одначе в тому часі марсіанської мови ще ніхто не розумів і справа зістала під знаком запитання. Доперва тепер наші славні філологи при помочі «Русинської граматики третього смеру» розшифрували ті таємничі звуки.

Показалося, що русинська мова дуже подібна до марсіанської. Мешканці Марса, отже, питали: «Иртешетлуйте рихло, во якой стадію находжається переговориванье тычительное автономьюма Карпат-орос-орсага і долго ли нам нужно творити чеканье во деле разлущенья сіей отазки».

Отже ж, видно, і на Марсі зацікавились справою нашої автономії. Це наглядно ілюструє актуальність вищезгаданої проблеми. Та й не диво. Бо вже сотні тисяч літ веде наш народ тяжку боротьбу за автономію (еге ж, веде). Тисячі лицарів-героїв полягло у цій важкій боротьбі. Згадати хоча бл. п. Худновича, Вапловича, Тимрака, або із новіших бл. п. Басова. Себкида, Руктяка і сотні-мільйони інших. Наш народ (любимий) вже зовсім збіднів, нічого не жалує, усе жертвує для автономії. Згадати хоча папір: скільки паперу було списано справами цієї автономії! Вистарчило б до кінця світа на опакування, наприклад, солонини.

І чи все це пропадає надаремно? Ні. Сто разів ні. Двісті разів ні. П'ятсот разів ні. Сімсот разів ні. Тисячу разів ні. Бо вже, бачите, надійшла очікувана пора, бо вже бачите: доборолись. Як, питаєте? Та хіба ж вам повилазило? Бо вже нині мала дитина знає, що в справі автономії ведуться переговори. Чуєте? Переговори. Вже навіть подаються проекти. Чуєте? Проекти.

Чесні громадяни русини. Не дайтеся збаламутити. Посилайте чим більше проектів і дозвольте при тій нагоді опублікувати і мій проект від імені «Партії вдоволених автохтонів».

Беручи до уваги соціальне, спеціальне, абнормальне, катастрофальне, драматичне, юридичне, мікроскопічне, біологічне, романтичне, ідіотичне, безличне, банальне і т. д. положення нашого народу, пропонується його наділити слідуючою автономією:

§ 1. НАЗВА КРАЇНИ: Тутешняцька губернія.

§ 2. ГРАНИЦІ: Тутешняцька губернія має бути обгороджена зі всіх сторін дерев'яним плотом, висоту якого встановить автономна управа краю. З одної сторони — вхід 1 (брама), а на брамі напис у семи мовах: «Вітаємо вас», а під ним в дужках: «Шановних гостей проситься собі пригадати, чи не забули чого вдома».

§ 3. ГЕРБ: Слимак.

§ 4. НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІМН: «Когда Русин под Бескидом так тяженько не вздихав».

§ 5. ПРАВЛІННЯ: На чолі Тутешняцької губернії стоїть, зглядно сидить губернатор. Він має слідуючі права:
а) брати кожномісячну платню; б) уживати свої губернаторські палати вдень і вночі;
в) ходити по корзі;
г) уживати спорту, ходити на лови;
д) до інших справ не мішатися.

§ 6. ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН: Громадяни мусять:
а) слухати начальство; б) начальство слухати;
в) запам'ятати собі гасло: «Скачи, враже, як пан каже».

§ 7. ПРАВА ГРОМАДЯН: Громадяни мають право:
а) курити і плювати на землю; б) думати про страшний суд і пекельні муки;
в) брати участь у публічному житті на весіллях, хрестинах і похоронах.

§ 8. П'ЯТЕ ЧЕРЕЗ ДЕСЯТЕ: Собаки мусять бути прив'язані. Коминарі мають вибиратися виключно з місцевого населення. Диким свиням забороняється рити бараболю. Злодії повинні платити податок з обороту. Без попереднього дозволу урядів не сміють дівчата давати хлопцям гарбуза. Самовбивство дозволяється виконувати за окремим дозволом. Належно оштемпельоване подання треба подати завчасу. Без «цидули» не вільно вступати до потягу. Громадяни до трьох років віку свого мають право довбати в носі.

§ 9. Урядова назва і мова населення бу­де встановлена додатково, як тільки винайдуть «перпетум мобіле».

§ 10. Оцим параграфом анулюються попередні параграфи.

§ 11. Оцим параграфом анулюється попередній десятий параграф. Нарушення його строго карається примусовим ловленням риб.

§ 12. Оцим параграфом анулюються всі слідуючі параграфи.

§ 13. Гляди 12.

§ 14. Гляди 13.

§ 15. На території Тутешняцької губернії значок «ъ» має ту силу, що й параграф.

ПРИМІТКИ: Смер (чеське) — напрям. Рихло (чеське) — швидко. Иртешетлуйте (угор.) — повідом­ляйте. Карпат-орос- орсаг (угор.) — Карпаторусинська держава. Отазка (чеське) — питання. (Автор пародіює так звану «русинську мову»). Худнович — Духнович. Ваплович — Павлович. Тимрак — Митрак. Басов — Сабов. Себкид — Бескид. Руктяк — Куртяк. (Перераховуються прізвища закарпатських «автономістів»).

«Рідна країна»