Немає спеціальної потреби говорити про політичне страхопудство Порошенка. Це — РЕАЛЬНІСТЬ. Саме тому левова частина робочого часу Президента і його підлеглих стосується організації боротьби (інформаційної, політичної, економічної) супроти своїх опонентів. Порошенко ОСОБИСТО керував спецоперацією крадіжки мого депутатського мандату, «сміттєвою» кампанією проти Садового, медіа-атакою на «злочинну діяльність» Тимошенко...
Тому історія з громадянством Саакашвілі є зрозумілою і очевидною: ВСІ ПОЛІТИЧНІ ОПОНЕНТИ ПОРОШЕНКА повинні бути ЗНИЩЕНІ (іміджево, інформаційно, фінансово і т.п.).
Проте, що мене турбує не менше: УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИЧНА ТОЛЕРАНТНІСТЬ ДО БРЕХНІ вже з боку Саакашвілі. От він каже і пише: «Я живу Україні вже понад 13 років, я брав участь у трьох революціях: революції на граніті та двох майданах!» Ну як Президент Грузії з січня 2004 року до листопада 2013 року міг ЖИТИ В УКРАЇНІ весь час, ПАРАЛЕЛЬНО БУДУЧИ ОЧІЛЬНИКОМ ГРУЗІЇ ?!
Задум я зрозумів, бо стаття 103 Конституції вимагає,щоб кандидат в Президенти проживав в Україні «протягом десяти останніх перед виборів років». Але якщо у Саакашвілі «душа болить» за Україну і він щиро бореться за кращу долю українського народу, то навіщо для цього БРЕХАТИ?!
От і думаю, чи зможемо ми, українці, нарешті винести уроки зі своїх історичних помилок та ментальних хвороб і навчитися ОБИРАТИ ДОБРО?..
Микола Томенко, лідер Громадського руху «Рідна країна»
