Випалена майже дощенту, родина Марії та Антона Крушельницьких стала символом знищення радянської владою української інтелігенції.
Марія Степанівна Крушельницька (з дому Слобода) народилася в с.Ульгівці Рава-Руського повіту, королівство Галичини і Володимирії, в родині австрійського поштового службовця, згодом — музиканта в театрі товариства «Руська бесіда».
1893р. закінчила Львівську українську гімназію. Присвятила себе сцені: стала однією з провідних акторок львівського театру товариства «Руська бесіда», з яким гастролювала в Галичині, Наддніпрянській Україні та Польщі. Виступала в головних ролях у п’єсах М.Старицького, І.Карпенка-Карого, І.Франка, Л.Толстого.
1901р. вийшла заміж за Антона Крушельницького, відомого журналіста і громадського діяча. Того ж року востаннє вийшла на сцену — у драмі Л.Толстого «Влада темряви». Активно зайнялася літературною творчістю: писала оповідання, драматичні твори, нариси, мистецькі огляди, готувала публікації на тему рівності прав жінок і чоловіків.
У друкарні товариства «Руська бесіда» 1901р. була опублікована окремою збіркою «І хто ж вона була?» низка оповідань М.Крушельницької: «Прощання», «Хвилі туги», «Поезія молодих її літ», «Штука», «І хто ж вона була?».
У 1915–25р.р. разом із чоловіком Антоном Крушельницьким мешкала у Відні, займалася просвітницькою діяльністю, редагувала статті для журналів, підручники, художні твори та читанки для дітей. Від 1928р. – у Львові, де продовжує друкувати нариси і статті в журналах «Нова хата», «ЛНВ», «Діло», редагує журнал «Критика».
Крім названої збірки оповідань, створила п’єси «Мачуха» та «Вона», численні вірші у прозі, новели «Скарб Оксани», «Мати».
Велику увагу Марія Крушельницька приділяла питанням жіночої емансипації, про що свідчать її сміливі на той час публікації в альманаху «Жіноча доля». Пропагувала новий тип української жінки: освіченої, впевненої у собі, з почуттям власної гідності, яка, залишаючись хорошою матір’ю, не поступається нічим чоловікові у творчості, громадському житті.
У травні 1934 р. разом з чоловіком і родиною на запрошення радянського уряду переїхала до Харкова. Тут уже мешкали син Іван і одна з доньок. Активно друкувалася в періодиці – переважно це були статті на педагогічну тематику.
У грудні 1934р. були заарештовані й страчені сини Крушельницької – Іван і Тарас. Затим заарештували чоловіка, доньок Володимиру і Ларису, одного з синів.
Не витримавши страшних випробувань, Марія Степанівна Крушельницька тяжко захворіла і самотньою померла в одній з харківських лікарень 28 серпня 1935р.
Олена Бондаренко