chrome firefox opera safari iexplorer

150 років тому  року народилася Євгенія Ярошинська – українська письменниця, педагог, громадська діячка

18 жовтня 2018 о 11:26
ukrlib.com.ua

Євгенія Ярошинська належить до тих українських інтелігенток-подвижниць, для яких любов до народу була сенсом життя, у кого на думці були  «…тілько нарід і єго просвіта». «Нехай же ж усі чесні москальофіли та й українофіли з інтелігенції, мов за тою крицею, що притягає залізо, за магнесом, звертають свої очі і своє серце до простого народу, то ніхто з них ніколи в своїм житю не заблудить. Завше виведе їх на просту дорогу той нарід, що від віків гине в біді та темноті», — написала вона в одній зі своїх статей.  

Євгенія Іванівна Ярошинська народилася 18 жовтня 1868р. на Буковині — в с.Чуньків Кіцманського повіту (нині Заставнівський район Чернівецької області).

Закінчила Чернівецьку гімназію та впродовж 14 років викладала в сільських школах.  З юних літ захоплювалася етнографією, тож збирала у довколишніх селах народні пісні, які згодом увійшли до збірки «Народні пісні з-над Дністра». 

Євгенія Ярошинська була однією з активісток жіночого руху: входила до керівництва «Жіночої громади», створила осередки в Брідках та Раранчі, де вчителювала.

1887р. увійшла до товариства «Руська школа»,що займалося широкою просвітницькою роботою: видавало підручники та посібники, хрестоматії для школярів. Як представниця товариства, Є.Ярошинська виступала з лекціями, проводила вчительські конференції. 

Літературну діяльність Євгенія Ярошинська починала німецькою мовою – зрештою, як і деякі інші тодішні українські літератори: Ольга Кобилянська, Ю.Федькович, С.Воробкевич.  Своєму біографові вона у 1896р. писала: «Моє образованє було виключно німецьке, бо хоть в нашім домі говорилось по-руськи (українською, — О.Б.), то, пішовши до шкіл в Чернівцях, не чула-м нічого про руськість, бо там все було німецьке».

 Під впливом першої на теренах  українськомовної  газети «Буковина» почала писати українською.  

У своїх оповіданнях та нарисах  письменниця відображала народне життя, зокрема, долі та побут місцевих жінок.  Зокрема, створювала реалістичні образи  сільських мешканців, подвижницьку працю інтелігентів, найперше — жінок, які відстоювали свої права.  

Друкувалася переважно у львівських часописах «Зоря»,    «Дзвінок»; у газетах «Руська Правда» (Відень), «Буковина»,   «Батьківщина».  

Окремим виданням 1986р. вийшли зібрані Ярошинською прислів’я (серія «Бібліотека для молодежі»).  

1904р. німецькомовний педагогічний журнал «Буковинська школа»  публікує спостереження та роздуми Євгенії Ярошинської з приводу традицій та практики виховання дівчат у  буковинських родинах. 

Є.І.Ярошинська раптово померла у чернівецькому шпиталі 21 жовтня 1904р., за три дні до свого 36 річчя: на той час перитоніт був смертельною недугою.   

Доробок  Євгенії Ярошинської найповніше був виданий двічі: 1958р. («Вибрані твори») та 1968р. («Твори»). Її збірка «Народні пісні з-над Дністра» побачила світ у видавництві «Музична Україна» 1972р. 

Олена Бондаренко,

 Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути