chrome firefox opera safari iexplorer

18 квітня 1860 року народилася  Уляна Кравченко

18 квітня 2020 о 06:58
uk.wikipedia.org

Уляна Кравченко (Юлія Шнайдер) – українська письменниця, активістка жіночого руху — народилася у містечку Миколаєві на Львівщині, яка на той час належала до Австрійської імперії. Батько Уляни – повітовий канцелярист Юліус Шнайдер, німець за походженням. Мати – донька священика УГКЦ Юлія Лопушанська. Десятирічною дівчинка втратила батька, й її віддали на виховання до родини вуйка (материного брата, судового радника О.Лопушанського.

Початкову освіту Юлія отримала вдома, з допомогою вчительки-німкені. Закінчила Львівську вчительську семінарію, вчителювала у школах Львівщини (зокрема, у Бібрці). Згодом І.Франко допоміг їй перевестися до Львова.

 З Іваном Франком майбутня поетеса познайомилася у грудні 1883р. Уже на той час  переконану  українку, Франко привів Уляну  до української літератури: редагував її твори, друкував їх у  часописі «Зоря», газеті «Діло», інших виданнях.

Виникло активне листування. В одному з листів поет радить: «У Вас є далеко більша спосібність до поезії, і то до ліричної поезії, ніж до повісті. І я раджу Вам працювати на тім полі».

1885р. вийшла друком перша збірка віршів «Prima vera» — за справжнім прізвищем авторки.  Сучасники зазначали, що поезії помітно позначені впливом творчості  І.Франка, проте  вони стали досить популярними серед читацького загалу.

1891р. світ побачила  друга поетична збірка — «На новий шлях», вже за підписом «Уляна Кравченко». Переважна більшість віршів – громадська та патріотична лірика, поетичні  заклики до активної участі жінок у суспільному житті.  

Впродовж наступних 20 років поезії Уляни Кравченко друкуються в журналах, альманахах, антологіях – «Зоря», «Літературно-науковий вісник», «Дзвінок» та інших. 

У 20-30-х роках минулого століття з‘являються збірки для дітей: «Проліски», «В дорогу», «Лебедина пісня», «Шелести нам, барвіночку» . 1929р. виходить друком поетична збірка «В житті є щось», у 1931-му -  збірка «Для неї — все!» (стрілецькі вірші), у 1941р. — «Вибрані поезії», — здебільшого інтимна, громадянська та пейзажна лірика.  Також світ побачили повість «Хризантеми», поезії у прозі,переклади українською творів  західноєвропейських поетів, численні оповідання, нариси, спогади.

Відомо, що Іван Франко був коханням цілого життя Уляни Кравченко.   Поетеса  мала великий успіх у чоловіків, ба навіть учитель на прізвище Супрун через нещасливе кохання до неї вкоротив собі віку. Проте Франко  залишився байдужим до її чарів: «Правду кажучи, ви мені зовсім не сподобалися, – пише він після першої зустрічі.  – Зріст зависокий, руки замалі, очі не блискучі. Ну, але то правда, що кого пан Біг обдарував гарною, золотою душею, той повинен тим одним вдовольнятися».

Юлія вийшла заміж – за вчителя-поляка  Яна Нємєнтовського, старшого за неї на 17 років.  Народила доньку і сина. Потайки від чоловіка продовжувала писати і  друкувати вірші – під тим самим псевдонімом «Уляна Кравченко» ( з німецької Шнайдер перекладається як «кравець»).  Листування з Франком тривало. Він називав її Надбібрянкою, вона його – Мироном.  

Уляна пережила Івана Франка на 30 років. Його листи берегла як найдорожче.

У 1920-х роках оселилася в Перемишлі. Тут і померла 31 березня 1947р.

На честь Уляни Кравченко названі вулиці у  Львові, Миколаєві, Трускавці, Івано-Франківську, Коломиї, Перемишлі; школа у Бібрці.  У Миколаєві діє народний музей письменниці.

Олена Бондаренко,

 Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

  

 

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути