8 квітня виповнюється 145 років від дня народження українського композитора і диригента Михайла Коссака

vsim.ua

Михайло Андрiйович Коссак народився 1874р. в с.Горішня Вигнанка неподалік Чорткова, на Тернопіллі, в родині дяка і хорового диригента-аматора Андрія Коссака та Розалії (з дому Федорович).

У подружжя було шестеро дітей ( Михайло – найстарший), і всі вони мали талант до співу та музики. Сестри Катерина і Марія стали оперними співачками, Антоніна – актрисою, брат Василь – актором, співаком і режисером. Сам Михайло Коссак написав музику до вистав «Циганка Аза», «Вій», «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Лісова пісня». Крім того – чимало романсів, маршів, музики для театральних вистав, обробок народних пісень.

1892 р., по закінченні Бучацької чотирикласної гімназії, Михайло вступив до Львівської консерваторії — на курс диригування, гармонії та інструментовки. Водночас був хористом у трупі оперети Ю.Мишковського, а за якийся час став хормейстером. 1896 р., по закінченні навчання у консерваторії, М. Коссак працює у Народному театрі товариства «Руська бесіда» (згодом «Українська бесіда»).

1909 р. М.Коссак став одним з організаторів запису на платівки українських народних пісень, творів С.Гулака-Артемовського та М.Лисенка.

Під час Першої світової війни М.Коссака мобілізували до австро-угорської армії, де він став військовим диригентом. Навесні 1915 р. Михайло Коссак потрапив до російського полону. У таборі організував оркестр.

1918 р., після підписання Брестського миру, військовополоненим дозволили повернутися додому, і М.Коссак вирушив до Львова. Коли проїздом перебував у Києві, М. Садовський запросив його до свого театру – на посаду диригента. 1919 р. Театр Миколи Садовського переїхав до Кам'янця-Подільського, а Коссак залишився у Києві й став служити в Театрі музичної драми.

1921 р. М.Коссак разом з родиною переїхав до Кам'янця-Подільського. Диригував у місцевому театрі, працював учителем співів і музики в музичній школі, завідував лабораторією музично-вокального мистецтва Кам'янець-Подільського інституту народної освіти.

У Кам'янці-Подільському сім’я Коссаків тяжко бідувала. Мешкати доводилось у флігелі інституту, де не було опалення.

Дуже недовго М.Коссак працював доцентом, але потім його перевели асистентом. Коли спробував боротися за справедливість, просто звільнили.

Тим часом заарештований у Москві колишній ректор інституту В.Геринович під час допитів «засвідчив», що до контрреволюційної організації, яка нібито існує в Кам'янці-Подільському й до якої входять викладачі інститутів і технікумів, належить також і Михайло Коссак.

Втім усе обмежилося допитом у слідчого, де від нього вимагали підтвердили, що В. Геринович вимагав від нього «якнайбільше виучувати з хором заборонених українських пісень»…

1 грудня 1934 р. Михайла Коссака знову взяли на роботу до інституту, на посаду керівника хорового та симфонічного гуртків. Проте через рік інститут закрили. Коссак влаштувався піаністом-акомпаніатором місцевого кінотеатру. Дружина пішла працювати санітаркою до міської лікарні. Син Ярослав, навчаючись у школі, відчув на собі всі «радощі» ставлення до себе як до сина «неблагонадійної особи».

26 грудня 1937 р. Михайла Коссака заарештували. 30 грудня 1937 р. Особлива трійка НКВС засудила М.А.Коссака до розстрілу – «за націоналістичну діяльність». Вирок було виконано 2 січня 1938 р. Похований композитор у загальній могилі неподалік хутора Загальського (Загайського).

1989 р. Коссака реабілітували за відсутністю складу злочину.

М.А.Коссак відомий тим, що вперше на українській сцені поставив опери «Роксолана», «Еней на мандрівці», «Фауст» Ш. Ґуно, «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні, «Євгеній Онєгін» П.Чайковського, «Кармен» Ж.Бізе. Крім того – оперети М. Вербицького, М. Лисенка, М. Кропивницького, Ж.Оффенбаха, К. Целлера, Й. Штраусса, Ф. Легара.

Автор романсів, маршів, п’єс та обробок народних пісень для скрипки, музики до театральних вистав.