chrome firefox opera safari iexplorer

7 квітня виповнюється 100 років від дня народження видатного українського історика Омеляна Пріцака

07 квітня 2019 о 10:33
LB.ua

Омелян  Йосипович  Пріцак народився 7 квітня 1919р. в с. Лука на Самбірщині (на той час – Західноукраїнська Народна Республіка), в родині механіка потяга Йосипа Пріцака та Емілії Карпо. Батько  воював у складі Української Галицької Армії й загинув у польському полоні. Мати вийшла заміж удруге і з новим чоловіком, Павлом Сарамагою, та однорічним сином переїхала до Тернополя.

У 1921—1936р.р. Омелян мешкав у Тернополі. Самотужки вивчав східні мови. Закінчив Тернопільську державну гімназію № 1 з польською мовою навчання: мама вирішила виховуівати сина поляком – вважала, що так буде для нього безпечніше і певніше. Однак саме в гімназії юнак ідентифікував  себе як українець, а дослідження власного походження  допомогли отримати перший досвід роботи з архівними документами. По закінченні гімназії  вступив на історичний факультет Львівського університету, який завершив у 1940р. Безпосереднім наставником Пріцака був Агатангел Кримський. Себе молодий науковець завжди зараховував до історичної школи Михайла Грушевського.   

У 1936—1941рр. О.Пріцак працював секретарем Комісії нової історії України Наукового товариства імені Тараса Шевченка, науковим секретарем  Львівського відділу Інституту історії України, навчався в аспірантурі Інституту мовознавства АН УРСР під керівництвом А.Кримського. 

Видатний історик, щоб запобігти мобілізації свого талановитого учня  до Червоної армії у 1940р., застосував усі свої можливості. Однак, попри зусилля, восени цього ж року О.Пріцак опинився у радянському війську. Під час Другої світової війни потрапив у німецький полон. Втік з полону, дістався до окупованого Львова, зустрівся з І.Крип’якевичем. Отримав від нього рекомендаційного листа до О.Оглоблина, напівлегально вирушив до Києва, маючи намір розшукати А.Кримського, якого нібито тримали у Звенигородці.  Знайти вчителя не вдалося – Кримського  на той час вивезли до Харкова.  О.Пріцак повернувся до Львова і 1943р. виїхав до Німеччини.

 У воєнні та повоєнні роки навчався у Берлінському  та Геттінгенському університетах. Крім історії Східної Європи, вивчав арабістику, східні мови. 1948р. захистив дисертацію, затим викладав  українську та польську мови у Геттінгенському університеті. До 1960р. працював доцентом і професором університетів у Геттінгені, Гамбурзі. У 1960—1964р.р. викладав в університеті штату Вашингтон (м. Сієтл), Гарвардському університеті.

У 1964—1990р.р. постійно мешкав  у  США, викладав у Гарвардському університеті. 1964р. ініціював  українознавчий центр у Гарвардському університеті, очолив кампанію зі збирання коштів на його створення  серед української громади Америки.  У 1973—1989р.р. — директор Українського наукового інституту Гарвардського університету.

1970р. О.Пріцака було  обрано членом Американської академії мистецтв і наук. 1985р. він став  Почесним доктором літератури Альбертського університету (Канада). 1990р. О.Й. Прицак переїхав до України.  Викладав історіографію та історіософію в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка, у 1991—1996р.р був директором Інституту сходознавства ім. А.Кримського НАН України.

1996р. через погіршення стану здоров’я дружини О.Й.Прицак повернувся до США. Відтоді приїздив до України ще двічі – у 1997 та 198 роках. Помер  видатний вчений 2006р. у Велслі, передмісті Бостона.

Омелян Пріцак є автором  концепції про походження Русі та унікальної книги «Походження Русі». Відомий у світі як один зі співзасновників Міжнародної асоціації україністів,  керівник її археографічної комісії. Завдяки його зусиллям розпочато упорядкування «Гарвардської бібліотеки давнього українського письменства». Один з ініціаторів перевидання багатотомної «Історії України-Руси» М. Грушевського.  З його аналізу історіософії видатного українського історика починався перший том видання.

Автор близько 1000 наукових праць зі сходознавства та історії України. Зокрема, «Караханідські студії», «Староболгарський список князів», «Підстави тюркської філології», «Хазарсько-єврейські документи Х століття», «Слов'яни і авари», «Походження Русі», «Що таке історія України?», «Історіографія та історіософія Михайла Грушевського», «Шевченко-пророк».

Протягом  70 років наукової діяльності О.Пріцак зібрав великі книгорзбірню та  мистецьку колекцію, що складається з рукописів, друкованих видань, архівних документів, мистецьких, археологічних, нумізматичних пам'яток. 

Науково-мистецька колекція О. Й.Пріцака, за сприяння Києво-Могилянської Фундації в Америці, була передана до «Могилянки», де створено    Меморіальний кабінет-бібліотеку Омеляна Пріцака  Тут зберігаються 20 тис. рукописних та друкованих  книг XVI—XXIст.ст. всіма європейськими  мовами та понад 20-ма східними, понад 33 тис. архівних документів і понад 300 творів живопису та графіки, предметів декоративно-ужиткового мистецтва, записів класичної музики.

 Підготувала Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

 

 

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути