«Філологія» в перекладі з грецької означає «любов до слова».
Ця наука об’єднує цілу низку напрямів: мовознавство і літературознавство, джерелознавство і фольклористику, текстологію та палеографію. Українська філологія вивчає нашу багатющу культурну спадщину – від мовної культури до літературної творчості.
В Україні філологія органічно пов’язана з історією. Українські філологи водночас працювали і в царині історії. Як, скажімо, О.Потебня, П.Житецький, М.Грушевський, А.Кримський, за ними - Д.Чижевський, Ю.Шевельов, О.Пріцак…
У Ніжині 1875р. на базі юридичного ліцею постав історико-філологічний інститут князя Безбородька.
Коли в листопаді 1918р. була заснована Українська Академія Наук, одним з перших її відділів став історико-філологічний.
День філолога - міжнародне свято всіх фахівців, які працюють у різних філологічних напрямах. Це свято українських літературознавців і мовознавців; викладачів вишів та вчителів шкіл у царині мови й літератури; перекладачів і бібліотекарів; студентів-філологів і всіх, хто любить, шанує, береже і популяризує наше рідне Слово.
Всі вони — справжні вартові наших освіти і знань, культурних, духовних і світоглядних цінностей.
А тепер – кілька цікавинок про філологію, філологів та, звичайно, нашу рідну мову.
1.Філологи можуть не лише викладати мову і літературу. Серед них багато журналістів, редакторів, перекладачів, коректорів. Вони працюють у видавництвах і на телебаченні та радіо, в періодичних виданнях і книгарнях. З філологів «виростають» поети, прозаїки й літературні критики.
2. «Чисту», літературну мову можна почути в колі фахівців. А от діалектизми, жаргонні словечка властиві лексиці сучасної українськомовної людини (зрештою, так було, мабуть, і раніше).
Інша річ, що багатьом українським політикам, телеведучим, коментаторам не завадило би повправлятися в українській мові. Бо надто вже часто з’являються на світ «випАдок», «феномЕн», «ПроблЄма», «саме цікаве» замість «найцікавіше», «на протязі» замість «протягом», «первоучитель», “ПомісТна церква» й інше подібне.
3. Українська мова, на думку фахівців, сформувалася в… Х-IV століттях до нашої ери! Саме тому походження українських слів слід шукати в санскриті – спільній мові перших індоєвропейців. «Кохати», «повітря», «вогонь», «дерево» та багато інших українських слів мають однакові корені із аналогічними в санскриті.
Зауважимо також, що чимало слів, і нині вживаних в українській мові, існували ще за часів трипільської культури: про це свідчать топоніми, народні пісні.
4. Найдавніша писемна згадка про українську мову датована 448-м роком. Тоді візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на теренах сучасної України, записав слова «мед» і «трава».
5.Наприкінці XVI-на початку XIX століть в Україні використовувався питомий «козацький скоропис», який за написанням літер суттєво відрізнявся від кирилиці.
6.Основоположником літературної української мови називають Івана Котляревського з його шедевром «Енеїда».
7.Українська мова має безліч зменшувальних форм і пестливих відтінків. У нас і «смертонька», й «лишенько», і «вороженьки»…
8.Українська — єдина з-поміж східнослов’янських мов, яка має кличний відмінок іменників: «світе», «Господи», «людино»… А ще в нас є «г» і «ґ»: «гора» і «ґава», «глечик» і «ґудзик».
9.Сучасна українська мова налічує понад 256 тисяч слів і належить до мов, які успішно розвиваються.
10.Українська література – невичерпне джерело неологізмів. Михайлові Старицькому належить авторство слів «мрія», «темрява», «байдужість», «приємність», «знадливе», «пестливе», «потужне». Леся Українка подарувала нам «промінь» і «провесінь». Її мати Олена Пчілка – слова «палкий», «переможець» і навіть «мистецтво». Іванові Франку належать слова «привід», «отвір», «свідоцтво». Іван Нечуй-Левицький залишив нам «світогляд» і «самосвідомість». Тарас Шевченко — прекрасне слово «високочолий». Ліна Костенко — «падолист» і політично-актуальне:
Є боротьба за долю України.
Все інше – то велике мискоборство.
Зі святом, філологи й філологині, шанувальниці й шанувальники рідного Слова!
«Рідна країна»