12 cерпня народився Андрій Бобенко – один з перших українських поетів-робітників

ukrlit.net

Андрій Михайлович Бобенко (Бібик) народився 1854 р. в с. Добренька Костянтиноградського повіту Полтавської губернії (нині Красноградський район Харківської області), в родині селянина-бідняка.

Шестирічним Андрійко втратив маму. Батько невдовзі одружився вдруге, до хати прийшла мачуха – жінка владна, сварлива і до пасинка дуже лиха. Згодом Андрій у вірші «Було» напише:

Раз я малим колись тікав,

Побила мачуха сердита.

По полю мокрому блукав

І віддощуховавсявжиті…

Десятирічного Андрійка батько віддав за 20 карбованців на чотири роки у наймити до крамаря:

Я виріс в наймах,

Мов не знав

Ніколибатьківського дому,

І даром хліба не давав

Ніхтой нідемені малому.

У 17 років Андрій дістався Одеси. Найнявся кочегарити на океанських пароплавах. Вдалині від рідного краю почав віршувати – українською.

Якось поезії юнака потрапили на очі капітанові пароплава Л.Гаврилову. Той розгледів у хлопця талант до віршування і принагідно познайомив з одеськими літераторами. Вони ж допомогли Андрію з роботою в залізничному депо, сприяли його самоосвіті.

Андрій Бобенко склав іспит на звання народного вчителя. Перші вірші надрукував 1883р. в альманаху Михайла Старицького «Рада». Відтоді друкувався у журналах та альманахах «Нива», «Зоря», «Дзвінок», «Діло», «Вік», «Акорди», «Українська муза»; в «Літературно-науковому віснику».

Видав поетичну збірку «Перевесло», книги прози «Старий токар», «В череві кита», «День причастя».

На творчість А.Бобенка великий вплив мали поезії Тараса Шевченка. Це добре простежується у найвідоміших його віршах : «Бурлака», «Лірник», «Марні сльози», «Багата кутя».

Виявив себе поет і тонким ліриком, як от, скажімо, у вірші «Розсердилось море бурхливе…»:

Ніщо не вгамує так моря,

Як тиха та ясна година, —

Ніщо не вгамує так серця,

Як милої ласка єдина.

Помер А.М.Бобенко у 1920 р.

В листопаді 1919 р., незадовго до смерті, він написав поетичний заповіт, рядки якого й досі не втратили своєї актуальності:

Здається, скоро я покину

Все, щолюбив, для чого жив,

Сім 'ю, народ свій, Україну,

Все, чим на світі дорожив.

А вам, братимоїідіти,