У 48 років помер відомий бандурист, заслужений артист України Тарас Силенко. По це повідомив його син Святослав Силенко.
«Тато відійшов до кращих світів», – написав син талановитого бандуриста.
У репертуарі Тараса Силенка – сотні народних пісень (періоду Київської Русі, чумацьких, козацьких, повстанських, ліричних) і авторських.
Народився в Києві. У 1989—1992 роках Тарас Силенко навчався в студії на підготовці акторських кадрів при Державній (тепер Національній) капелі бандуристів (педагоги Г. С. Верета та В. В. Мокренко).
У 1996 році закінчив Київський інститут культури. Паралельно з навчанням працював у Стрітівській кобзарській школі, Київському театрі «Берегиня», кобзарював.
Лауреат першої вокальної та спеціальної премії на Міжнародному конкурсі культур Придунайського регіону у м. Джурджу (Румунія, 1993 рік). Був членом Всеукраїнської спілки кобзарів, де працював референтом.
Концертував майже у всіх областях України, а також у Росії, Польщі, Чехії, Словаччині, Австрії, Німеччині, Франції, Румунії, Литві, Латвії. Добре освоїв техніку гри не тільки на академічній (хроматичній), але й на старосвітській (діатонічній) бандурах. Виступав на сцена та вулицях.
Репертуар надзвичайно багатий та різноманітний: «Та ходить Швачка по Хвастові» (про Коліївщину), «Гей знизу, із лиману» (про зруйнування Січі), «Богатирі на заставі» (билина), «Слово о погибелі Землі Руської» (переспів аноніму XIV ст.), дума «Вітчим», «Нема у світі правди», псалма «Бідна моя голівонька» (слова і музика Івана Мазепи), «Дума про голод 33-го року» (слова Єгора Мовчана, музика Ігоря Рачка), «На Крути» (слова О. Кобець, музика Миколи Литвина) та багато інших.
