Людина вмирає, а дім, зроблений нею, стоїть, і пісня, складена нею, співається тисячу літ, і казка живе спервовіку, витвори думки й уяви триваліші за саму людину. І правда про людину так само існує довше, ніж сама людина. (Павло Загребельний)
За народним календарем 25 серпня, на Фотія, спостерігали за погодою і підмічали: якщо цей день дощовий – бабине літо коротким буде, а якщо погода тепла і ясна – слід чекати хорошого врожаю білих грибів. З 25 серпня розпочинаються перші ранні заморозки у повітрі. Починають опадати окремі листя у клена.
Також на Фотія потрібно було навести лад у коморах та сараях, щоб не накликати на родину нечисту силу.
За церковним календарем 25 серпня вшановують мучеників Фотія і Аникиту та багатьох із ними; священномученика Олександра, єпископа Команського; мучеників Памфіла й Капітона.
Іменинники 25 серпня:
Памфіл, Фотій, Олександр, Капітон.
25 серпня народились:
1924 – Павло Загребельний – український письменник. Герой України. Автор близько 20 романів, серед яких «Диво», «Розгін», «Смерть у Києві», «Роксолана», «Тисячолітній Миколай», «Я, Богдан».
1939 – Володимир Дрозд – український письменник, журналіст, видавець. Автор багатьох книжок прози.
Події 25 серпня:
1919 – під час наступу на Київ Армія УНР звільнила Фастів.
1941 – німецькі війська взяли Дніпропетровськ.
1944 – силами американської та французької дивізій Париж звільнений від німецької окупації.
1964 – дисидент Петро Григоренко позбавлений звання генерал-майора.
1967 – у Сумах почали працювати перші тролейбуси.
Чи знаєте ви, що:
Вогонь за найстародавнішими космологічними поглядами давніх українців – первісна матерія чоловічої статі, що поєднавшись з Даною (Водою), утворила Любов, Землю та всі речі на ній. (За Я. Головацьким).
Українці обожнювали вогонь з давніх-давен. Вони вважали його живою, вічно голодною та очищувальною силою. За повір’ям, вогонь – це багатство, тому його не давали з дому, аби не обідніла родина. В капищах служителі язичницького культу (огнищани) утримували вічний вогонь, як знак постійного доброго зв’язку з богами та безперервності життя й добробуту роду, племені. Його застосовували під час весільного обряду. Молоді, беручи шлюб, переступали підпалені копиці пшениці й жита або перестрибували через вогонь, щоб по життю йти чистими й багатими. Також вогонь використовувався в лікувальних цілях, наприклад, коли боліла голова, її мили водою, куди кидали жаринки, примовляючи: «Креши вогню, жени біду». (За О. Афанасьєвим).
