Поліфункціональна прикраса
У стародавньому світі пектораль була досить поширеним атрибутом і виконувала різні функції: від захисних («пектус» — з латинської перекладається як груди, тому її носили воїни) i до ритуальних (була символом влади). Зважаючи на матеріальну та художню цінність Скіфської пекторалі, вона виконувала останню функцію. Прикрасу знайшли в кургані, де було чоловіче поховання, — поруч із нею лежав меч у золотих піхвах, тому дослідники припускають, що прикраса належала скіфському правителю, який також виконував сакральні функції. «Безперечно, Скіфська пектораль має сакральний характер, можливо, навіть мала певне значення у здійсненні ритуалів — з цього приводу є різні інтерпретації, — пояснює «УМ» Любов Клочко, провідний науковий співробітник відділу історії ювелірного мистецтва в Україні Музею історичних коштовностей України. — Важко однозначно сказати, кому пектораль належала. Але відомо, що у скіфів, як у всіх давніх народів, на царя покладалися також і жрецькі функції. Про це писав і Борис Мозолевський, підтвердження цьому є також у працях Геродота».
Скіфська пектораль iз Товстої Могили — унікальна, але не єдина подібна знахідка. Є ще схожа пектораль iз кургану Велика Близниця на Тамані (територія Росії), це було жіноче поховання, можливо, жриці. Сам виріб одноярусний, на ньому немає людських зображень, лише тваринні.
Деякі дослідники припускають, що Скіфська пектораль — це календар. Щоправда, щоб вирахувати природні цикли за нею, потрібнi неабиякі здібності провидця, адже видимих календарних ознак пектораль не має. Натомість певна циклічність на ній представлена. Виріб складається з трьох ярусів: на нижньому зображені звірі, на середньому — квіти, на верхньому — люди. Трактується це наступним чином: тваринний світ — світ смерті, людський — світ життя, а між ними — дерево життя, що сполучає й пов’язує два світи. Словом, пектораль представляє уявлення скіфів про світобудову. Кожна деталь тут — символ. Так, у куточках верхнього ярусу зображені птахи у польоті: Мозолевський це розглядав як втілення безмежності простору. А от по боках нижнього ярусу знаходяться коники–стрибунці: «це символи одвічної тиші степу», тобто смерті, писав Мозолевський. Тут також можна згадати й про календарні ознаки прикраси — на верхньому ярусі зображені самки з приплодом. «Тому верхній ярус також трактують як приготування до святкування нового року, який у скіфів приходив навесні, адже зображення потомства вказує саме на цей період», — додає Любов Клочко.
Хто автор?
За пектораллю можна вивчати багато граней життя скіфів: їхні вірування, символіку, побут, господарство, одяг. Дивує, наскільки досконало тут представлені зображення звірів та людей — вирізьблено кожен м’яз, кожну складку одягу. Тому відразу виникло питання: хто і де зробив цей витвір мистецтва? Найбільш поширена теорія, що золоту пектораль створили давньогрецькі ювеліри на замовлення скіфської знаті. Першовідкривач знахідки Борис Мозолевський також схилявся до цієї версії. «Пектораль виготовлена під безпосереднім впливом Парфенона самобутнім митцем, який, користуючись зовсім іншим матеріалом, зміг піднятися до найвищих ідей мистецтва», — пише він у книзі «Скіфський степ». Деякі ж сучасні дослідники схиляються до думки, що пектораль — справа рук аборигенних майстрів. «Ми з колегами вважаємо, що це робота боспорського майстра. Можливо, вона була зроблена в давньому місті Пантикапеї (нині місто Керч). Сюжет зображень на цьому витворі мистецтва характерний для індоєвропейських народів», — вважає старший науковий співробітник Музею історичних коштовностей України Наталя Малюк. Але це все не остаточні висновки. Вивчення пекторалі продовжується дотепер.
Скіфська пектораль експонується у Музеї історичних коштовностей України, що на території Києво–Печерської лаври. Науковці не люблять питань, що стосуються матеріальної оцінки виробу. Хоча відомо, що у стародавньої прикраси є офіційна копія, яка подорожує замість оригіналу по різних виставках. «Оригінальна пектораль не подорожує — вона зберiгається у стінах нашого музею», — запевняє Любов Клочко. Побачити безцінний артефакт можна в музеї щодень, крім понеділка, з 10.00 до 17.00, ціна такого задоволення — всього 25 грн., символічна як за можливість вивчити не лише скіфські прикраси, а й дорогоцінності наступних історичних періодів.
P. S. 15—17 листопада цього року у Музеї пройде конференція «Ювелірне мистецтво — погляд крізь століття», на якій темою окремого обговорення буде Скіфська пектораль.
