35 сесія комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО ухвалила рішення про включення до списку Всесвітньої культурної спадщини центрального корпусу ЧНУ ім. Ю. Федьковича — колишньої резиденції митрополитів Буковини і Далмації. Про це пише «Голос України».
За словами ректора навчального закладу Степана Мельничука, це рішення створить імідж для університету і привабить туристів. Адміністрація, зі свого боку, має подбати про зручності для туристів: обладнати стоянки для транспорту, місця для харчування, сувенірні магазини.
Планують також перенести господарський двір, що за корпусом №4, в інше місце, а там створити туристичний комплекс.
У п’ятому корпусі резиденції збираються розташувати музеї університету, виставкові зали. Факультети, які нині розміщені у центральному корпусі, перенесуть у інші будівлі.
Довідка
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича – один із найстаріших класичних університетів в Україні.
Чернівецький національний університет заснований 4 жовтня 1875р. указом імператора Австро-Угорщини Франца Йосифа у складі теологічного, філософського та юридичного факультетів. Першим ректором став відомий учений і громадський діяч К.Томащук.
Після розпаду Австро-Угорської імперії у 1918р. і прилучення Північної Буковини до Румунського королівства університет до 1940р. вважався румунським вищим навчальним закладом.
У 1940р. після возз'єднання Північної Буковини з Україною університет реорганізовано у державний вищий навчальний заклад з українською мовою навчання. У 1989 році Чернівецькому університетові присвоєно ім'я визначного українського письменника Буковини, провісника українського національного відродження в краї Юрія Федьковича.
ЧНУ має 14 навчальних корпусів, ботанічний сад, зоологічний та геологічний музеї, видавництво, бібліотеку з книжковим фондом у 2,5 млн. примірників. При університеті функціонує кафедра військової підготовки.
Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації, де нині розташувались центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, з’явилася завдяки зусиллям єпископа Євгена Гакмана. У 1863 р. він домігся від австрійського цісаря дозволу на спорудження нової просторої резиденції, гідної столиці Буковини. Наступного року владика Гакман уже заклав наріжний камінь у фундамент майбутньої резиденції.
Проект архітектурного ансамблю виконав відомий чеський учений, архітектор, академік Йозеф Главка. Він спроектував нетрадиційний комплекс споруд у дусі еклектики з переважанням елементів візантійського та романського стилів.
Цей проект неодноразово займав призові місця на відомих конкурсах архітекторів і був, зокрема, відзначений на Всесвітній виставці у Парижі. Композиція ансамблю досить, складна, але відзначається чіткістю планування. Вона складається з трьох монументальних споруд-корпусів: головного, духовної семінарії разом із церквою Трьох Святителів, пресвітерія.
У головному корпусі (нині центральний V корпус, у якому розміщені ректорат і факультет іноземних мов) знаходився власне осідок митрополита з просторими апартаментами, де він працював і відпочивав, та розкішними залами, у яких влаштовував аудієнцію для високих гостей і де відбувалися єпархіальні засідання. У куті лівого крила корпусу розташувалася домашня церква владики – каплиця Івана Сучавського, з якої власно і розпочалося будівництво всієї Резиденції.
Серед приміщень головного корпусу своє красою і величчю вражає Синодальна зала, одна з найгарніших в Європі. Вона була оздоблена мармуром (звідси й теперішня її назва – Мармурова) і обставлена бічними галереями колон, на які спиралася дерев’яна стеля декорована багатою орнаментикою. У 1944 р. Синодальна зала була пошкоджена пожежею. У вогнищі постраждали не лише інтер'єри, але й загинула синодальна бібліотека, що містила унікальні стародруки та архіви. Теперішній вигляд Мармурової зали – лише копія, створена реставраторами.
Інше приміщення головного корпусу, яке зберегло свій первісний вигляд, – зала засідань Священного синоду (теперішня Червона зала). Її стіни оздоблені китайським червоним шовком, дерев’яна стеля декорована орнаментом, а підлога встелена паркетом з червоного бука, дуба та зеленої липи. На одній зі стін Червоної зали висять величезні венеціанські дзеркала. Створені за старовинною технологією вони нараховують аж п’ять шарів срібла.
Ліворуч від входу до Резиденції у теперішньому VI корпусі університету первісно розташовувалися два духовні навчальні заклади. Одним із них була духовна семінарія, створена в Чернівцях ще у 1828 р. Вона займала другий поверх будівлі. А перший поверх корпусу з ініціативи митрополита було передано під потреби греко-православного теологічного факультету щойно відкритого в жовтні 1875 р. Чернівецького університету.
Підковоподібний семінарський корпус з трьох боків оточує церкву Трьох Святителів. Перший камінь у фундамент храму заклав владика Євген Гакман у квітні 1867 р. Завдяки продуманій архітектурній конструкції у церкві чудова акустика. Над оздобленням цього храму працювало кілька фахівців високого рівня. Церкву розписував маляр-професор із Відня Карл Йобст. Його пензлю належать темперні розписи з біблійними сюжетами.
У 1993 р. після часів радянського атеїзму було відновлено теологічне відділення у складі філософсько-теологічного факультету Чернівецького університету, а у семінарській церкві відродилися богослужіння.
У корпусі, що знаходиться праворуч від центрального входу (нині IV корпус університету, де тепер розміщений географічний факультет), розташовувалися дяківська школа, архидієцезальний музей та фабрика свічок. Дах історичної будівлі пресвітерія, як і всієї Резиденції, вкритий орнаментованою черепицею на взірець буковинських народних візерунків. Посередині споруди над головним входом височить вежа із годинником та куполом, що по колу оздоблений зірками Давида. Таким чином увіковічнили пам’ять про фінансову допомогу, яку надала буковинській православній митрополії єврейська громада міста.
«Рідна країна»
За матеріалами Вікіпедії та сайту Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича