Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир (у миру Василь Омелянович Романюк) народився у селі Хімчин Косівського повіту (тепер Івано-Франківщина) 9 грудня 1925 року.

Василь Романюк (09.12.1925 — 14.07.1995) — член Організації Українських Націоналістів (ОУН), Української Гельсінської групи (УГГ), Патріарх УПЦ Київського Патріархату.

Вперше Романюк потрапив до рук НКВС 19-літнім — за належність до ОУН. Восени 1944 засуджений Військовим Трибуналом НКВС до 20 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах (цей термін «як неповнолітньому» знизили до 10 років).

1946 — в таборі засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду». Карався в Магаданській обл. 1959 – реабілітований, повернувся в Україну, де служив дияконом, а у 1964 —  вступив до Московської духовної семінарії, ніс пастирське служіння на Івано-Франківщині.

У січні 1972 В. Романюка заарештували, у липні 1972 засудили за ст. 62 ч. 2 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда») на 7 років таборів особливо суворого режиму і 3 роки заслання. Визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Покарання відбував у таборі в Мордовії, де брав участь у голодуваннях у дні політв’язня і прав людини, у дні початку репресій в Україні 1972 року та інших акціях протесту. 01.07.76 —  Романюк відмовився від радянського громадянства. 15.01.79 його взяли на етап — на трирічне заслання.

У лютому 1982, після 20 років неволі, Романюк повернувся в м. Косів, де мешкала його родина. Одразу був узятий під адміністративний нагляд.

У 1987—1990 — працював у Північній Америці в парафіях УАПЦ в діаспорі, займався літературною працею, зокрема, написав книгу «Голос у пустелі».

1990 – пострижений у чернецтво з ім’ям Володимир. З травня 1990 — єпископ Ужгородський і Виноградівський, пізніше — архієпископ Вишгородський і Білоцерківський, вікарій Київський УАПЦ. З початку 1993— архієпископ Львівський і Сокальський, член Священного Синоду УПЦ КП, а з 13.05.93 — місцеблюститель Патріаршого Престолу УПЦ КП, митрополит Чернігівський і Сумський. У жовтні 1993 обраний Патріархом УПЦ КП.

Раптово помер у 1995 році, похований на Софійській площі біля стін дзвіниці Собору св. Софії.