Вельмидостойне панове товариство!

Ми раді сповістити Вас, що з 1 жовтня 2011 року на «Мамаєвій Слободі» розпочне свою роботу Козацька Лицарська Школа Характерника Мамая.

Запрошуються хлопчики віком від 9 до 12 років, котрі дійсно хочуть стати у майбутньому козаками.

Довідки за телефоном 093-043-02-77, або на ел. адресу: mamayevasloboda@gmail.com

До програми вишколу Козацької Лицарської Школи Характерника Мамая будуть входити наступні напрямки розвитку:

1. Уроки народознавства на тему: «Україна Козацька Держава».

Під керівництвом Козака Левушківського куреня Війська Запорозького Низового, Генерал-Хорунжого українського козацтва – Костянтина Олійника.

1. Козацтво як феномен в українській історії (звичаєво-правова культура).

2. Родина – соціокультурний осередок збереження українських традицій (майнові сімейні звичаї, мораль та етикет, шлюб та шлюбні відносини, форми шлюбу, основні функції сім’ї).

3. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу (обряди перших років життя, педагогіка, дитячий фольклор).

4. Молодь в традиційному українському суспільстві (дівування і парубкування, народна мораль).

5. Свята і обряди народного календаря українців.

а) Лекція, яка знайомить з найбільшими святами календарного року українців. б) «Введення прийде – свят наведе: зимовий цикл народного календаря»

в) «Весна наша красна, що ти нам принесла: весняний цикл народного календаря»

г) «Три місяці ясних, три місяці красних: літній цикл народного календаря»

д) «Прийшла Пречиста – буде по дереві листу чисто: осінній цикл народного календаря»

6. Своєрідність українського традиційного житла та інтер’єру.

7. Українські народні ремесла (ткацтво, ковальство, гончарство).

8. Традиційний український одяг та прикраси.

9. Українська традиційна кухня.

10. Світогляд українського народу (космогонічні уявлення та міфологія).

11. Український національний характер: риси та архетипи.

2. Уроки верхової їзди – козацька джигітовка.

Правила догляду за конем (сідлання коня, підковування коня)
Вправи володіння зброєю на коні (спис, шабля)

Під керівництвом кращого кінного каскадера Європи – Козака Кущівського куреня Війська Запорозького Низового, Наказного Отамана – Олега Юрчишина.

3. Уроки фехтування на козацьких шаблях, стрільба з лука, ладування (заряджання козацьких гармат-фальконетів та мушкетів).

Приготування козацьких страв, облаштування похідного козацького табору.
Лов риби та підготовка човнів до уходницького походу.

Під керівництвом Отамана реєстрових козаків Печерської сотні пана Олександра Харченка.

4. Козацький лицарський епос XVI-XVIII ст.. Гра на кобзі, лірі, старосвітський бандурі. Виконання дум, кантів та псальмів.

Під керівництвом Заслуженого артиста України – кобзаря Тараса Компаніченка.

5. Уроки з традиційних бойових козацьких єдиноборств.

Під керівництвом Заслуженого майстра спорту України – козака Іркліївського куреня Війська Запорозького Низового – Сергія Заспи.

6. Закон Божий.

Лекції по вивченню Закону Божого. Роль українського козацтва в обстоюванні дідівської православної віри.
Під керівництвом настоятеля Ставропігійної козацької церкви Покрова Пресвятої Богородиці – Отця Романа Фурдина.

Перед тим як стати справжнім лицарем-оборонцем, це б то козаком, діти із спадкових козацьких родів проходили вишкіл у досвідчених, бувалих козаків. Таких хлопчиків називали джурами, або ж зброєносцями. Хлопчик, котрий успішно пройшов певні випробування та отримав козацькі навички, мав право пройти ініціацію (посвяту) в козацькі джури (зброєносці). Тільки після цієї посвяти малюк ставав юнаком, це б то козацьким джурою, та міг носити чуба, адже козацький чуб був ознакою юнака-воїна.

В так званому «козацькому поясі» (він простягався вздовж Чорного шляху, яким на Україну здійснювали напади хижі грабіжницькі татарські орди, орієнтовно по лінії міст Тернопіль, Вінниця, Умань, Чигирин на правому березі Дніпра та на лівому березі Дніпра по лінії міст Кременчук, Полтава, Луганськ) існував давній козацький звичай посвяти юнака в козацькі джури (ініціація). Вам, напевне, має бути цікаво знати, що на Поділлі й до нашого часу цей звичай зберігся.

У наших прадідів – Лицарів Війська Запорозького Низового, цей ритуал заключався в тому, що воді надавали магічне значення. В ніч перед Орданню (Водохреще) 18 січня, тих юнаків, котрих посвячували у джури, після освячення води, бувалі козаки тримали над вирубаною в кризі ополонкою у вигляді хреста догори ногами і тричі по-тричі вмочували чуб хлопця у свячену воду. Такою була символічна присвята майбутнього лицаря-козака дев’яти янгольским чинам, згідно їх ієрархією: Серафими, Херувими, Престоли, Господства, Сили, Влади, Начала, Архангели та Янголи.

Адже вважалося, що коли козак гине на полі брані, то Янголи, саме за чуба, піднімають його до Престолу Господа Бога. Після такої ініціації юнак-джура (зброєносець) мав право вирушити на Січ для подальшого вишколу та здобуття звання козака-воїна, бо ж тоді казали: «Рабів до Раю не пускають!» Тому стає зрозумілим — чому козаки шукали собі красивої смерті на бойовищі...

Хлопчики, котрі успішно здолають перешкоди та складуть іспити Козацької Лицарської Школи Характерника Мамая будуть допущені до ініціації, тобто посвячені в козацькі джури (зброєносці). Також відмінники навчань особисто викують свою першу козацьку шаблю в кузні козацького селища «Мамаєва Слобода».

«Ой полети, галко, ой полети, чорна, да й на Січ риби їсти; Ой принеси, галко, ой принеси, чорна, від Кошового вісті…»