Ухвалений Верховною Радою закон про біометричні паспорти порушує основні конституційні засади розвитку держави. Про це йдеться в заяві прес-служби Міністерства юстиції.
23 вересня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України».
У зв’язку з цим Міністерство юстиції заявляє, що офіційним приводом для ухвалення Закону стала благородна мета – налагодження безвізового режиму з Європейським Союзом. Проте намагання досягнути поставлених цілей спровокували порушення основних конституційних засад розвитку держави.
Так, Конституція України визначає, що Україна є соціальною, правовою державою, а людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Натомість, Закон, визначаючи безальтернативну технологію виготовлення документів, що посвідчують особу, закріплює таким чином існуючу монополію у цій сфері, тобто є потенційно корупціогенним. До того ж, застосування передбаченої Законом технології виготовлення зазначених документів призведе до здорожчання, що матиме наслідком збільшення витрат з державного бюджету, а відповідно й кожного громадянина.
Положення Закону щодо формування та засад діяльності Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування, переліку інформації, яка до неї включатиметься (цей перелік невичерпний), порушують статтю 32 Конституції України, яка звужує можливості держави втручатися в особисте сімейне життя, оскільки сформульовані надто узагальнено, нечітко та припускають різне тлумачення.
Слід звернути увагу, що до зазначеної Державної інформаційної системи, яка на сьогодні використовується Державною міграційною службою для обліку виданих паспортів, Законом пропонується вносити значний, необмежений лише питаннями документування населення обсяг інформації, що завуальовано перетворює ДІС у єдиний реєстр фізичних осіб. Однак такий реєстр має бути створений на підставі окремого закону, в якому були б визначені засади його створення, створена система гарантій щодо захисту приватного життя, чіткий перелік інформації, яка в ньому має міститись, права і обов’язки людини і громадянина, тощо.
