Безкоштовний центр раннього розвитку для діток із синдромом Дауна нарешті з’явився у Києві. Його чекали 520 малюків з усієї України.
Саме у цьому центрі вперше в Україні дітки зможуть отримати комплексну діагностику. Донині батькам доводилося їздити аж у Москву. Окрім цього, малюків із синдромом Дауна готуватимуть до звичайних дитячих садків і шкіл. З ними працюватимуть корекційні педагоги, логопеди, арт-терапевти і психологи. Отримати будь-які консультації й допомогу зможуть у центрі й батьки.
Сніжана і її трирічна донька Ніка на відкриття центру приїхали з Житомира. Тут їх проконсультують і дадуть завдання. Виконуватимуть сумлінно, адже найбільша мрія мами, аби Ніка пішла до школи.
Сніжана, мама: “З педагогами вона відкривається, вона сидить, вона не відволікається, відповідає на всі питання, поводить себе гарненько, як треба”.
Засновники центру на відкритті ледь стримують сльози. Вдома у них теж ростуть дітки з синдромом Дауна. Тому вони як ніхто розуміють особливі потреби в особливих закладах.
Сергій Кур’янов, президент Всеукраїнської Організації «Даун синдром»: “Ці діти, вони люди і вони мають таку ж гідність як ми з вами. Ті самі потреби, і ті самі почуття, вони мають право на сім’ю, і на освіту, що дасть їм можливість бути, як ми з вами, і можливо теж стояти за цією камерою і брати інтерв’ю”.
Уже сьогодні до центру записалися понад півсотні малюків. Деякі з них ще в пологовому будинку. У центрі таким особливо тішаться – кажуть, малюк точно не опиниться в сиротинці. Кожна дитина отримує безкоштовну діагностику, консультації й заняття з фахівцями.
Тетяна Михайленко, директорка центру з програм: “Поки батьки не зрозуміють моменту — два рази на тижні ви привели дитину в ребцентрі все, в нашому випадку и повинні інтегрувати наші методики в повсякденне життя”.
Оксана – корекційний педагог. З такими дітками працює понад п’ять років. Каже, у них чудова пам’ять і велике бажання вчитися. Головне – індивідуальний підхід, хоча є й спільні для всіх правила.
Оксана, корекційний педагог: “Занятие должно быть построено очень кратко, очень громко, одно слово надо повторять 20 раз, чтобы оно запомнилось ребенку, а с возрастом увеличиваем словарь, чтобы он был не только пассивным, а и активным”.
Методик, бажання і сил у них вистачить – кажуть у центрі. Основне – кошти. Поки заклад фінансують із грантів, міжнародних фондів і українські доброчинники. Але тут вірять – небайдужих побільшає, а серед них нарешті з’явиться і держава.
