Міністерство культури майже одночасно змінило керівництво трьох знакових музеїв: Національного заповіднику «Софія Київська», Києво-Печерського історико-культурного заповідника та Національного музею Тараса Шевченка.
Причому, колективи цих музеїв і заповідників категорично заявляють про те, що попередні керівники були звільнені без належного пояснення причин.
Про причини «музейної активності» Мінкульту Радіо Свобода спілкувалося із заступником голови правління Українського центру розвитку музейної справи Олексієм Копитьком.
На його думку, ці кадрові ротації мають радше матеріально-фінансове підґрунтя, аніж професійне.
«Насправді, це перші ластівки. Приблизно такі ж рішення є стосовно Національного художнього музею України і стосовно Музею народної архітектури і побуту в Пирогові. І це ще начебто не кінець. Очікується ротація більшості директорів національних музеїв і заповідників, які підпорядковані Міністерству культури», — говорить Олексій Копитько.
Він наголошує, що офіційних і зрозумілих пояснень з боку Міністерства культури немає. А тому такі рішення Мінкульт намагається представити як певні персональні рішення стосовно директорів музеїв, які щось не виконали.
«Але я далекий від думки, що це якийсь збіг. Напевно, мова йде про те, що зараз Міністерство культури буде намагатися поставити під контроль більш-менш лояльних керівників найбільш ласі та фінансово цікаві музеї-заповідники. Не знаю, чи це пов’язано з майбутнім футбольним чемпіонатом Євро-2012. Але ми бачимо, що людей, які мають певний авторитет, власну думку і вміння цю думку обстоювати, замінюють на людей без досвіду, без такого авторитету і, напевно, більш лояльних», — переконаний фахівець.
Він нагадав, що приблизно така ж схема впродовж 2011 року була реалізована в Криму, коли відбулися знакові зміни в трьох найбільш знакових, відвідуваних і найбільш багатих історико-культурних об’єктах. Це – Бахчисарайський, Воронцовський і Лівадійський палаци.
«Тобто, схема тут приблизно одна й та сама. І, на мій погляд, йдеться про контроль над фінансовими потоками», — вважає Олексій Копитько.
