В ефірі українських телеканалів дитячі програми становлять менше 5 відсотків, і показують їх зазвичай в абсолютно незручний для дітей час – наприклад, уночі. Про це нещодавно заявив Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко. Він закликав телеканали збільшити кількість дитячих передач. Водночас, медіа-експерти сумніваються, що частка невигідного з економічної точки зору контенту на українських каналах найближчим часом зросте.
В ефірі українських телеканалів переважають розважальні програми, фільми зі сценами насильства та реаліті-шоу з вульгарною лексикою. І це завдає шкоди дитячій аудиторії, переконує Уповноважений із прав дитини Юрій Павленко. Водночас, за результатами дослідження, проведеного Національною радою з питань телебачення і радіомовлення, телепродукту саме для дітей на українських каналах практично нема, зауважує Юрій Павленко.
«Результати моніторингу засвідчили незадовільний стан дитячого теле- і радіомовлення. У відсотковому відношенні загальний обсяг ліцензованого дитячого мовлення в Україні становить менше 5% загального обсягу добового мовлення загальнонаціональних телеканалів України. На радіоканалах загальний обсяг дитячого мовлення становить взагалі майже 2%».
«Вечірня казка» комерційно невигідна
Дитячих проектів у телеефірі стає дедалі менше, підтверджують медіаексперти. Зокрема, Отар Довженко таку ситуацію пояснює в першу чергу тим, що дитячий продукт комерційно невигідний, і його рекламою не перервеш. Тому сподіватися побачити «Вечірню казку» у прайм-тайм зараз марно. Це – не радянські часи.
Поки що єдиний дитячий український телеканал «Малятко TV» ліцензії на цифрове мовлення минулого року не отримав. Про це заявляє генеральний директор каналу Малятко TV Володимир Кметик.
За його словами, держава могла би простимулювати збільшення кількості дитячого продукту в телеефірі.
«Якщо керівництво Нацради стверджує, що не має права втручатися в програмну політику каналів, то при ліцензуванні каналів воно могло би вимагати, щоб в них був дитячий сегмент. Також можуть зобов’язати обласні державні телерадіокомпанії якусь частину ресурсу віддавати на дитяче мовлення. Цього не відбувається. Друге: державі слід знайти ресурси, щоб виготовлення і трансляція дитячого контенту не були би збитковими. Такої державної політики в нас не існує», – зазначає Кметик.
«А мовник запевняє – у мене є дитяче мовлення!»
Зі свого боку, заступник голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Лариса Мудрак у коментарі Радіо Свобода запевнила, що Нацрада зробила все від неї залежне для того, щоб на українських телеканалах були гідно представлені програми для дітей.
«Є підхід доброї волі. Якщо телекомпанія має у своїй програмній концепції та безпосередньо у своїй сітці мовлення дитячі програми, вона отримує 30 відсотків знижки. Це – добра мотивація. Але питання – як це виконують? Національна рада з питань телебачення і радіомовлення приходить перевіряти телерадіоорганізації – є там дитяче мовлення чи немає? А мовник запевняє – у мене є дитяче мовлення! Ось будь ласка – ми демонструємо документальний фільм. І ми вважаємо його дитячим», – розповідає Лариса Мудрак.
На Заході дитячі телеканали не є рідкістю. Потужні телехолдинги (наприклад, у США) володіють своїми дитячими телеканалами, що тримаються на плаву завдяки рекламі дитячих товарів, а також тому, що перегляд є платним.
