«Укртелеком» цього року може припинити трансляцію програм Національного радіо у дротовій мережі. Ця послуга не потрапила до обов'язкових і є збитковою для провайдера, повідомляє ТСН.
З позивними Національного радіо тут прокидаються і лягають спати.
«Брехунець» для українських селян і досі залишається єдиним вікном у широкий світ. Ця самотня бабця і слухає радіо, і розмовляє з ним. Воно — постійний фон. Та й ніколи висиджувати селянам перед телевізором.
«Най бог боронить, щоб радіо виключилося! Йой, я не знаю, що би я собі зробила, бо я сама. В хаті нікого», — бідкається жителька села Герасимів Марія Бурянна.
Мережа дротового радіомовлення за двадцять останніх років скоротилася у рази. Але вдячний слухач ще є. «Чи треба зберегти хоч це? Відповідь однозначна: треба, і це повинен зробити „Укртелеком“ як правонаступник того „Укртелекома“, і забезпечити надання цієї послуги. Чи прагне він цього, це треба у них запитувать», — каже директор Національної радіокомпанії Тарас Аврахов.
Для «Укртелекому» радійний доважок, нібито, є занадто збитковим. Сільський телефонний зв'язок держава дотує, радіо — ні. Та які кошти на утримання дротового радіо витрачає «Укртелеком», невідомо. Через брак часу від коментарів там відмовилися. ФМ-хвилі разів у п'ять дешевші за провідні. Але перейти на ФМ для Національного радіо — жодних шансів. Частотний ресурс вичерпано.
Дмитро Мануляк накупив кілька приймачів, сподіваючись спіймати національну хвилю. Слухає, кого завгодно, лиш не своїх. «Канал Росія — прекрасно, росіяни дбають про свою інформацію». Залишитися без національного радіо державі, нібито, й невигідно. Це інформаційна політика є й засобом оперативної мобілізації. «Навіть, якби якісь екстремальні ситуації на території села чи району, по радіо довідався б. А то звідки? Хто тобі скаже?» — бідкається чоловік.
Та в містечку Любеч на Чернігівщині ні українського радіо, ні навіть телебачення. Вся інформація про Київ — через Москву чи Мінськ. «Так рідко, якась катастрофа чи Тимошенко осудили, а так, в основному, нічого не знаємо», — зізнається жителька селища Наталя Гримашевич. «Президента я не бачив, тільки на картинці. включай — не включай, воно мовчить», — говорить мешканець Любеча Борис Македон.
Так і живуть в інформаційному вакуумі. Дротове мовлення можна зберегти, надаючи додаткові послуги селу, скажімо, Інтернет. Варто лише ухвалити рішення на користь держави.