В історичному центрі Чернігова, на Валу біля Спасо-Преображенського собору відкрито пам’ятник благовірному Ігорю Ольговичу — великому князю Київському у XII сторіччі, який був при владі 12 днів.
Про це повідомляє pik.cn.ua.
У відкритті пам’ятника взяли участь місцеві чиновники і керівники органів самоврядування.
«Віднині на території колишнього князівського Дитинця... буде височіти пам’ятник державному мужу», — йдеться в повідомленні прес-служби Чернігівської облдержадміністрації. Князя Ігоря називають «людиною високої моралі і культури», яка «великою вірою в Бога, своїми благими справами заслужила світлу пам’ять нащадків».
«Життя та діяльність подвижника припала на важкі часи жорстокої боротьби за княжіння у стольному граді Києві, — зазначив у виступі на відкритті пам'ятник голова Чернігівської ОДА Володимир Хоменко. — Проте князь Ігор, прийнявши схиму, відмовився від братовбивчої війни, чим продемонстрував яскравий зразок християнського благочестя».
Чин освячення пам’ятника Ігорю Чернігівському здійснив архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський (УПЦ МП) Амвросій.
Ігор Ольгович - син чернігівського князя Олега Святославича. У 1146 році отримав у спадок від брата Всеволода Ольговича титул великого князя Київського. Пообіцяв київському віче не притискати права городян. Опоненти-бояри закликали на княжіння Ізяслава Мстиславовича (з нинішнього Переяслава-Хмельницького), який переміг військо Ігоря в битві.
Загалом княжіння Ігоря тривало менше двох тижнів. Ізяслав посадив політичного супротивника у «поруб». В ув'язненні Ігор важко захворів і йому дозволили постригтися в ченці.
1147-го року, під час масових заворушень проти Ізяслава у Києві, натовп увірвався у Київський Федорівський монастир (був розташований між нинішніми Володимирською, Десятинною і Великою Житомирською вулицями) і схопив Ігоря. Князя-ченця було вбито, його тіло волочили вулицями. З 1150 року мощі князя покладено в Чернігові.
Почитання Ігоря Ольговича розпочалося ще в Середньовіччя, зараз він вшановується православною церквою як святий у лику благовірного (титул, який надається монархам за праведне життя).
