Божий лицар з мечем, Архистратиг Михаїл, віншує морозами, виграє святкову прелюдію зими. Крилатий воїн у лицарських обладунках – давній символ звитяги «граду Божого». А ще – покровитель української столиці.

Як і має бути, 21 листопада в Україні святковий хоровод багатий на іменинників. Які вони, сучасні Михайли, як їх правильно вітати, та що неодмінно варто подарувати до іменин розпитаємо у журналіста, знаної дослідниці українських звичаїв, головного редактора Першого національного телеканалу Христини Стебельської.

— Пані Христино, цьогоріч синоптики раннього снігу не обіцяють, тож як Михайлові без білого коня?

— Часто на Михайла зима «на білому коні приїжджає». Цього року її кінь ще у дорозі, але морозом потягує.
Подумайте лишень, чому у цю хмарну пору вам частіше сняться сни? Чи наближення Різдва, чи сила Михайла так впливає? Кажуть, що Бог в такий спосіб нам показує наше покликання на наступний місяць. Я знаю людей, для яких листопадові сни стали знаковими. Що Святий хотів підказати не відаю, але зі свідчень розумію – то були відповіді на запитання життя.

— Що особливого в імені Михайла?

— У святі Михайла багато українського. До всіх іменинників листопада люди виявляють пошану, але для мене досі загадка, чому Михайла величають більше, ніж Дмитра, Якова чи Федора, хоч їхні іменини поряд у часі.
Ви дивитеся на мужній, гарний образ лицаря Архистратига Михаїла на коні із мечем і щитом, і так хочеться вірити, що сусід з іменем Михайло теж достойний мужчина! Вражає його лицарський одяг, надзвичайно коштовні шати –захисний панцир і багряний плащ та позолота. Ця постать випромінює життєву силу. Ікона по-рицарськи приваблива і дуже святкова. Ми стоїмо перед захисником, врода якого нас захоплює, а іноді навіть відволікає від молитви. Благородний красень! Ангел нашого захисту. Ми завжди любимо тих, чиї імена мають небесного покровителя.
Розуміння імені – це не тільки церковні канони і народні традиції. Це ще й українська історія. Згадаймо лишень українських Михайлів! Завдяки їм ми знаємо чимало з історії України. Михайло Всеволодович – князь Чернігівський; гетьмани – Вишневецький та Дорошенко; діячі — Драгоманов, Старицький, Грушевський, Михайло і Михайлина Коцюбинські… Згадати можна чимало Михайлів, яким присвячені легенди, кобзарські думи, патріотичні пісні. І, звичайно, – телепрограми, фільми, наукові праці та енциклопедії.

— Дійсно, згадувати є кого. Кажуть, не ім’я красить людину. Невже з Михайлами навпаки?

— Михайли та Михайлини – унікальні люди. За моїми спостереженнями, вони здебільшого добропорядні та дуже товариські. Риси, які їх виділяють з-поміж інших – інтелігентність та доброзичливість. Не випадково до 21 листопада треба всіх перепросити, кому завинив.
Михайлів празник завжди нагадував про доброчинність. Іменинники та їхні родини офірують данину бідним і сиротам. В Україні День Михайла є досі днем братання і товариської клятви.
Михайли — люди широкої душі, окрилені звершенням справи, яку роблять. Як правило, джерело натхнення та рівноваги вони отримують у сім’ї.
Михайли дуже хазяйновиті та сімейні. Вони вміють непомильно розрізняти добро і зло. Може це завдяки посередництву їх небесного патрона – Святого Архистратига Михайла? А може якось інакше…
Ще я помітила, що Михайли надзвичайно стабільні у взаєминах з друзями і вміють підтримувати духовну близькість з багатьма. Їм важливо знати, що хтось цінує і любить їх за те, що може на них покластися та довіряти. Той, кого назвали Михайлом, має по життю велику повагу.

— Михайло – це символ братання?

— Я б сказала точніше – братчини. Я пам’ятаю, що на Михайла у нас завжди збиралося товариство і робило добрі для України справи. Допомогти якійсь гнаній владою родині, видати спільним коштом хорошу книгу, підтримати добру українську газету – не було в році кращого дня, щоб домовитися про це, аніж на Михайла. Саме у цей день при родині, при шанованих гостях люди давали слово. Воно було тоді, повірте, ціннішим, ніж будь-що матеріальне.
Саме на Михайла мені ще у дитинстві привідкривалося багато патріотичних знаків. Дякую цьому святу за ареол поваги, шанобливості та справжньої інтелігентності.

— Церковний календар багатий на іменинників. Деяким людям припадає святкувати день свого імені навіть кілька разів на рік. Як Ви вважаєте, доречно називати дитину на честь її святого покровителя?

— Якщо дитина народилася в день такого празника, сам Бог ніби запрошує назвати її іменем небесного покровителя. Я знаю сім’ї, в яких було обране інше ім’я, родинне, але коли трапилося, що у знайомих донька народилася на Михайла і її назвали Михайлинкою, виявилося, що з іменем дівчинка одержала в подарунок везіння і щасливу долю. Я у такі «випадковості» вірю.

— Даруєте до іменин подарунки? Що особливого приготували б на Михайла?

— На Михайла дарують ошатну шапку. А річ ця не з дешевих. Колись сім’ї купували дорогі смушеві шапки у складчину. Про це в ефірі «Секретів вічності» на Першому Національному я свого часу провела репортаж. Пам’ятаю, що у нашій родині Михайли самі собі шапок ніколи не купували, адже знали, що до 21 листопада одержать смушеву, ондатрову чи норкову – так-так, у шапок теж була своя еволюція!
Ще іменинника обов’язково віншують святим образом та калачем, а у деяких місцевостях – обв’язують пшеничним перевеслом, співають «Многая літа», а потім – як стане сили – ще й підкидають до самої стелі!
Мої добрі знайомі щороку до свята Михайла готують медові напої і печуть смачнючі медівники. Їх медівки, настояні на численних травах, мають лікувальні властивості – особливо добре допомагають хворим діткам. А випити такого трунку – немов одержати посвяту до таємного товариства!
На Михайла завжди бачу на святковому столі порізані медові соти. Чому погляди гостей притягують не салати, а меди?.. Це і є якраз та унікальна магія гостинності, якою ще київський князь Володимир Великий заворожував іноземних послів. Він наказував «ситити триста варок меду» на честь військових перемог, будівництва храмів та великих свят.

— Так, історія в імені Михайла скрізь. Відомо, що він здавна вважається покровителем Києва. Як думаєте, багато киян зазирнуть у цей день до Михайлівського Золотоверхого?

— Незаперечно! За легендами, верховний воєначальник небесних сил допоміг війську князя Святополка перемогти половців, з’явившись над Софією Київською крилатим птахом у рицарських латах. Саме там і звели згодом Михайлівський Золотоверхий собор.
Тож кияни й тепер по-особливому ставляться до Архангела Михаїла – його образ на гербі столиці. Паломники приїжджають на молитву до золотоверхого Михайлівського храму. Не забувають і пом’янути предків. 21 листопада у Києві та всіх християнських обителях відзначається собор на честь покровителя.

— В теперішньому світі добро, на жаль, не завжди у рицарських латах і на переможному коні. Чому ж у нас сучасних так мало від Михайла?

— Бо силу характеру як у Михайла в собі треба гартувати. Треба не боятися складних ситуацій, які вчать нас жити. Михайли вміють вирішувати проблеми і підводити підсумки.
Адже насправді, не легко людську природу імені відділити від божественної. А може і не треба, особливо якщо йдеться про Михайла…

— Метушливий світ затягує. Як себе налаштувати на релігійне свято? Підбадьорте напутнім словом!

— Усім нам у листопаді треба підтримати святкове ставлення до Михайлів, Михайлин, Михайловичів і Михайлівних. Я проти його приземлення, хоча нехай кожен буде сам собою.
Без празника Михайлів сумно – він дуже шляхетний. Михайли – унікальні, адже дароване ім’я їм це дозволяє.
А поки Михайло ще не приїхав «на білому коні», вітаю усіх Михайлин, Михайловичів, Михайлівних та Михайлів із доброю нагодою святкувати іменини в поєднанні земного та небесного.
Душевно й від імені усієї нашої головної редакції зичу гараздів дужим Михайлам і граційним Михайлинам, грайливим Михайликам і тендітним Михайлинкам, статечним Михайлівним і ставним Михайловичам!
Любіться і шануйтеся!

Спілкувалася Надія Петруньок