Щороку в Україні 1440 літрів жіночих сліз проливаються від насильства. Такого висновку експерти дійшли шляхом нескладних математичних розрахунків. «Ми знаємо, що по допомогу звертається лише кожна четверта жінка. Це означає, що на кожен зафіксований випадок насильства припадають ще три не задокументовані, — розповідає виконавчий директор Міжнародного благодійного фонду «Українська фундація громадського здоров’я» Галина Скіпальська. — Отже, реальна кількість випадків насильства становить щонайменше 360 тисяч на рік. Кожен факт насильства — це сльози. Середній об’єм сліз, виплаканих людиною за один раз — 1 чайна ложка, тобто 4 грами, які ми помножили на 360 тисяч випадків та отримали 1 440 літрів».
Ці вражаючі цифри дозволяють уявити масштаби проблеми, про яку в Україні жертви домашніх тиранів воліють мовчати або ж здебільшого говорять пошепки — хіба що подрузі на кухні. «Щоб їх зменшити, українське суспільство має, по–перше, змінити ставлення до насильства, — вважає Галина Скіпальська. — Ніщо не може служити виправданням насильству — невчасно приготована вечеря, нібито спровоковані жінкою ревнощі чи інша, так би мовити, «неправильна поведінка». Це повинні зрозуміти і жінки, і чоловіки, а також працівники державних служб, які мають допомагати — представники органів виконавчої влади, міліція, соціальні працівники, медики. По–друге, держава має об’єднати зусилля цих структур, щоб вирішити проблему насильства. Між ними необхідно налагодити таку взаємодію, при якій кожен випадок передаватиметься від одного відомства до іншого, залежно від потреб жінки, враховуючи всі обставини».
Наразі пілотний проект із такої взаємодії реалізовують у Києві у рамках ініціативи: «Свобода від насильства: діємо разом!». Водночас триває робота над міжвідомчим документом — протоколом, який детально регламентуватиме взаємодію між органами виконавчої влади, соціальними працівниками, міліцією та медиками щодо вчасного виявлення випадків насильства та надання ефективної допомоги особам, які постраждали від насильства. Наприклад, якщо до лікаря звертається пацієнтка з характерними травмами від кулаків, яка стверджує, що вона лише впала, він має повідомити про це в міліцію. Міліція — відреагувати, а соціальні служби — допомогти жертві та її родині. Якщо така модель співпраці на рівні Києва виявиться успішною, цей міжвідомчий документ буде затверджений законодавчо, а досвід — поширено на інші регіони України, наголосив заступник міністра соціальної політики України В’ячеслав Коломієць.
МАЙТЕ НА УВАЗІ
Якщо ви стали жертвою домашнього тирана, отримати консультації можна, подзвонивши на безкоштовну Національну «гарячу лінію» з питань запобігання насильству: 0–800–500–335 або 386 (з мобільного).