Слідкуючи за перебігом подій та їхньої ротації довкола української мови в Україні все більше і більше можна побачити безліч суб"єктивних дискусій та демонстрацій довкола цього питання. Єдине, що можна вважати об"єктивним, є українська мова.
В своїй інтродукції слід зауважити,що раніше в Українській РСР спілкування діловою українською мовою не було предметом спірної дискусії чи потрібна вона чи ні. Значки депутатів міської та сільської ради, нехай і не були на тлі синьо-жовтого кольору, та все ж написані українською мовою. Підручники для школярів--також українською, а російська мова була в УРСР дедуктивним предметом вивчення домінуючої в Радянському союзі РСФСР. Та й політики ЦК КПРС радше б промовчала на з"їзді партії в питанні, чи потрібна українська мова чи ні,щоб в країні не відбувались заколоти та подальші перевороти (принаймі офіційно).
І ось який парадокс. Політики уже суверенної України вирішили розглянути питання в значенні якоїсь дилеми, якої насправді не існує. Так званий український політик Колісніченко та його опричники понаписували та понаговорювали про українську мову такого, що й лінгвісту здавалось би не розібрати їхнього сленгу.
За кордоном, наприклад в Чехії (де зосереджено значний коефіцієнт українських та російських мігрантів), адже ця країна етнономічно є одним із сателітів Слов"янського блоку, русскоязычний (російськомовний), якщо він там хоче навчатися, займатися підприємницькою діяльністю--повинен спілкуватися не українською і не російською, але чеською. А якщо він турист, то хоча б англійською. В Чехії російська мова за словами Колісніченка про те, що російська є домінуючою, насправді аж ніяк домінуючою не є. У Європі домінуючою залишається англійська.
Варто, підвівши підсумки, сказати так...
...Оскільки українську мову не змогли странгулювати (придушити) представники іноземної інтервенції ( Rzeczpospołita Polska,Nazi German,СССР ), то вважати, що її зможуть винищити самі ж російськомовні громадяни України--абсурдно.
Сила--в єдності. А це не є предметом мови, але консолідації...
Павлів Олег, студент соціології університету Драгоманова в м. Прага (Чехія)
