Більше мільярда яскраво–жовтих квітів килимом вкрили межі Барського і Мурованокуриловецького районів. Дикорослі півники заполонили десять гектарів землі біля сіл Долиняни, Снітків та Супівка, на березі річки Караєць.

Екологи кажуть: незважаючи на те, що іриси не є рідкісним видом рослин і не занесені до Червоної книги, випадок унікальний тим, що ареал їх розповсюдження поширився з невеликої ділянки на значну площу, пише Україна молода.

Місцеві жителі пов’я­зують «нашестя» ірисів iз легендами та історичними подіями. Кажуть, місце цвітіння омите любов’ю і втратами. «Земля тут зрошена польсько–українською кров’ю. За часів Коліївщини, підписання Барської конфедерації на теренах долини ірисів загинуло чимало славетних козаків, гайдамаків, польських інтелігентів», — розповів «УМ» сільський голова Снітківа Віктор Ольшевський.

Із висоти пташиного польоту долина нагадує серце. Пан Ольшевський переповідає: «Існує легенда, за якою колись давно наша молода панянка закохалася у кріпака із сусіднього панства. Шлюб був приречений. Проте батько дівчини змилувався над донькою і вирушив до господаря кріпака, запропонувавши викупити хлопця. Сусідський пан позаздрив справжньому коханню і віддав пастуха у рекрути. Саме тоді на місці, де, востаннє прощаючись, двоє люблячих сердець рясно полили береги Карайця гіркими сльозами, і виросли іриси. Жовтого кольору — кольору вірності та розлуки. Певно, тому люди охрестили цю долину «сльозливою», а річка Караєць отримала таку назву від слова «крає», тобто «роз’єднує».

 umoloda.kiev.ua

Цікаво, що біля півників ще не прижилася жодна рослина — навіть іриси іншого кольору.­ До речі, за ініціативою тамтешніх мешканців цю місцину планують перетворити на біосферний природний заказник місцевого значення. Наразі ж долина на піку цвітіння, яке триватиме до середини червня. Дослідити унікальне явище вже зголосилися екологи.