У нашому місті Києві існує багато культурних та літературних просторів, які приваблюють увагу шанувальників слова. Частина з них — комерційні, частина — умовно комерційні. Проте, лише в неділю, 18 травня, під час перебігу «Поетичного фестивалю на Терещенківській,5″ співробітники музею-квартири Павла Тичини зрозуміли, що вже давно маємо у музеї середовище, яке відповідає усім сучасним вимогам існування та функціонування такого музейно-літературного простору.
По-перше, вже більше двох років наш музей знаходиться у відкритій Wi-Fi зоні під назвою «Буккросинг» і ця ідея знайшла вдале й швидке втілення у багатьох наших колег.
По-друге, наш перший в Україні МУЗЕЙНИЙ буккросинг інформаційним ресурсом «The village» визнаний найкращим та найуспішнішим у Києві.
По-третє, вже давно виправдав себе графік вечірньої роботи музею до 19.00 та до 20.00. Саме у цей час восени та взимку у приміщеннях музею було найгамірніше та найцікавіше. Саме тоді були випробувані нами вечірні форми роботи, які зараз починають впроваджуватися в інших, великих, музеях Києва.
По-четверте, наші інтернет-оголошення про поетичні вечірки, марафони, спротиви, фестивалі мають миттєву реакцію як поетів, так і слухачів, бо щоразу супроводжуються новим креативом та дотепними родзинками.
По-п'яте, в якому іще музеї у книжково-буккросинговій кімнаті паморочиться в голові від аромату музейної кави, яку не можна купити, а можна лише отримати як пригощення від директора.
Тобто, є усі умови для комфортного і тривалого перебування тут поетів та їх шанувальників. Таким чином, логіка підказує, що сучасний літературний простір вже самоутворився, тільки потребує останнього акценту та оголошення про своє народження.
Наш музейно-літературний простір для будь-кого є пристанком на час, коли людина почуває себе захищеною від усіх зовнішніх впливів та подразників. Наш простір дає можливість зосередитися і поміркувати над своїми подальшими кроками, співвіднести й порівняти їх з вчинками й життям тих, хто духовно супроводжує цей музей. Наш простір є невеличкою зупинкою у спринтерському марафоні з назвою «життя», коли ти мрієш, щоб ця зупинка подовше не закінчувалася. Наш простір допомагає не лише на мить спинитися, а набратися сил для наступного рішучого кроку.
Трохи затягнувся період визначення назви для нашого музейно-літературного простору. І от тепер ми утвердилися в думці, що це має бути саме «ДВОКРАПКА».
Звернемося до правила. «Між частинами безсполучникового складного речення двокрапка ставиться у таких випадках:
1. Друге речення доповнює зміст першого, поширюючи один із його членів (найчастіше присудок); 2. Друге речення (або кілька речень) пояснює зміст першого; 3. Друге речення вказує на причину того, про що говориться в першому». А є іще й четверте трактування нашої «Двокрапки»: це смайлик, усмішка, добре побажання, радість, хороший настрій.
Наша «Двокрапка» може клонуватися ідейно, як багато інших музейних починань і проектів, але це нове ім»я в музейному і літературному світі стане іще однією оригінальною знахідкою, на яку здатні лише неспокійні й люблячі свою справу музейники-тичинівці.
«Двокрапка» відкрита для проведення будь-яких літературних заходів та презентацій.
Тетяна Сосновська
