Вчора на телеканалі «Новини 24» вийшов сюжет, присвячений прибуттю Національної збірної України з біатлону з Тюмені і самого факту проведення збору на території Росії.
Даний сюжет набув розголосу в українському Інтернет-просторі.
Роз'яснити позицію федерації і розставити всі крапки над «і» у питанні про вибір місця проведення зборів ми попросили президента Федерації біатлону України Володимира Михайловича Бринзака.
— Не приховую, мені неприємно було бачити такий сюжет. Журналіст каналу «Новини 24» дзвонив мені з цього приводу, і я, як мені здається, досить доступно пояснив, що ми вперше поїхали на вкатку в Росію виключно вимушено. Зрештою, навіть з точки зору часових поясів тренуватися в Європі було б вигідніше. Але згідно з новими правилами Євросоюзу, перебування в Шенгенській зоні можливо для нас лише протягом 90 днів за кожні поточні шість місяців. Якщо б ми на вкатку поїхали в Норвегію (а крім Скандинавії на європейському континенті в цей час тренуватися на снігу біатлоністам ніде — прим. Е. Т.), то не змогли б виступити на чемпіонаті світу в Фінляндії. Чи були б змушені пропускати етапи Кубка світу, тому що на той момент у нас було б вже 129 днів перебування в Шенгені, в результаті чого загрожувала б депортація. Але чомусь моє пояснення в сюжет телеканалу не потрапило.
Повторюся, у нас не було іншого виходу, крім як прийняти таке рішення. У будь-якому випадку, спортсмени тут абсолютно ні при чому: вони зобов'язані з'явитися на збір туди, куди їх викликає федерація. Якщо вже і задавати питання з цього приводу — то Міністерству у справах молоді і спорту та Федерації біатлону України, а ніяк не спортсменам або тренерам. Тому я сприймаю цей сюжет, як чиєсь замовлення, або спробу з боку журналіста зробити собі піар в інформаційному просторі. Впевнений, що наші дівчата зробили для України набагато більше, ніж цей патріот-журналіст.
І те, що спортсмени різних збірних перебувають у хороших відносинах — це нормально, ми їх самі до цього закликаємо. Чи хтось вважає, що вони повинні лаятися між собою, принижувати один одного? Ми повинні нести мир і згоду між спортсменами, а не уподібнюватися деяким політикам, які провокують міжнаціональну ненависть і злобу, що тільки роз'єднує наші взаємини і призводить до ще більшої конфронтації і нерозуміння.
Ми також спілкуємося зі своїми колегами — тренерами і працівниками біатлонних федерацій, в тому числі російської, і знаходимо спільну мову. Нам багато допомагають, на що ми відповідаємо взаємністю, і я вважаю, що це — правильний і єдино можливий шлях. Ми повинні думати про майбутнє наших дітей, а не зомбувати їх псевдопатріотичними ідеями ворожнечі в будь-яких взаєминах на спортивних або громадських заходах.
В Росії є багато простих людей, в тому числі серед спортсменів, які розуміють, що відбувається сьогодні між нашими країнами. І вони, як і ми, сподіваються, що все скоро закінчиться, і ми й далі будемо суперниками тільки на спортивних змаганнях.
Тому я звертаюся до представників засобів масової інформації з великим проханням — не провокуйте наших спортсменів, не травмуйте їх моральний і психологічний стан, особливо перед початком відповідальних стартів. Вони не заслуговують такого ставлення з вашого боку. В таких умовах дуже складно показувати високі результати, і без наявності гідних умов для тренувань в Україні і при такому ставленні громадськості багато українських спортсменів залишають країну і знаходять місця, де їх по-справжньому підтримують і створюють відповідні умови для підвищення спортивної майстерності.
Якщо б наші сестри Семеренко не були патріотками України, вони вже давно могли виступати за іншу країну — благо, пропозицій вистачало. Але вони щиро люблять свою країну і своїх уболівальників і ніколи так не вчинять. Та ж Віта Семеренко перенесла навесні операцію (яку повинна була робити ще перед Олімпіадою в Сочі), а зараз знаходиться на межі нового оперативного втручання через проблеми з хребтом, які загострилися у Тюмені. Останній тиждень вона пролежала в готелі з болями, в літаку змушена була летіти стоячи, а по трапу в Борисполі її виводили під руки. І ось у такому стані журналіст провокує її питаннями про фінансування війни на Донбасі...
Великий спорт, на жаль, вимагає від спортсменів самопожертви — іноді навіть ціною власного здоров'я. Тільки так досягаються великі вершини у спорті. Тому ми повинні поважати таких молодих людей і всіляко допомагати їм.