Відомий письменник Сергій Коваль, художники-«перчани» Анатолій Василенко, Олексій Кохан і Володимир Солонько та інші почали з малого. Хто сказав, що бойовий листок вичерпав себе як жанр? Ясна річ, із розлогими памфлетами на шпальті формату А8 не розженешся. А от влучна і дотепна карикатура, невеликий вірш, який бере за душу...
Словом, народився «Перець на передовій», пише Україна молода.
Перший, другий, третій, четвертий випуски... І це саме бойовий листок. Його автори — літератори і художники — аж ніяк не цураються такого визначення. Більшість надрукованого накладу, мов гарячі млинці, потрапляє до рук українських бійців — тих, що чатують в окопах під Маріуполем, відстоюють нашу землю в Дебальцевому і Щасті. Можливо, це своєрідне видання хоч трохи знімає напругу в незламних «кіборгів» — мужніх українських вояків, які не пускають — і не пустять! — осатанілого ворога до Донецького аеропорту...
Волонтери, що доставляють «Перець на передовій» до воїнів-читачів, і самі вже оцінили якість «продукції». Зворушливі дитячі малюнки, зазначають вони, зігрівають учасникам бойових дій душу, вселяють надію, а «Перець...» посилює бажання звільнити рідний край від ворога — пихатого, потворного і... смішного.
До Сергія Коваля — автора самої ідеї — а також трійці карикатуристів-корифеїв приєдналися інші «перчани» — Сергій Федько, Валерій Чмирьов, Сергій Рябоконь, Олег Смаль... «Нам стало відомо, — сказав Олексій Кохан, — що художник із Кривого Рогу Анатолій Гайно пішов добровольцем у зону АТО. Він уже вийшов з нами на зв’язок, зазначивши, щоб ми йому не телефонували, обізветься сам. Він зараз під Маріуполем. Відчувається: трохи простужений, шморгає. Але настрій бойовий. Ознайомився, каже, з трьома випусками «Перця на передовій». Сподобалося. Я, в свою чергу, запевнив побратима, що бойовий листок виходитиме й далі, а якщо йому, талановитому художникові-карикатуристові, вдасться в перервах між боями та обстрілами втілити на папері сяку-таку тему, то зелена вулиця його творові забезпечена».
Отже, тим, хто вже встиг поховати «Перець» і «перчан», зловтішатися не варто: не діждуться! Натомість хочеться вірити, що з іскри — бойового листка — в умовах суворих випробувань відродиться полум’я...
