Невірність завжди засуджувалася суспільством. І якщо чоловіча виправдовувалася впродовж всієї історії природними інстинктами, то жіноча не мала навіть право на існування і наслідки її були найбільш тяжкими. Читайте нижче, як у різних країнах карали жінок за зраду чоловікові.
Стародавні данці карали перелюбство смертю, тоді як за вбивство покладався простий штраф, це показує, який з двох вчинків вважався серйознішим.
Монголи розрубували зрадницю на дві частини.
В Тонкінському королівстві її затоптував слон.
А в Сіамі звичаї були більш терпимі, хоча і тут брав участь слон. Винуватицю поміщали у спеціальне хитромудре пристосування, і слон міг насолоджуватися нещасною, думаючи, що це самка-слониха.
В аналогічних випадках древні бретонці, також швидше за все зі збочених мотивів, засікали перелюбниць до смерті.
В Африці є маленьке королівство Луанго, де існує звичай скидати зрадницю і її коханця з крутої скелі.
Галли зазвичай мазали її брудом, потім тягли її тіло по землі через все місто.
У деяких країнах дружину судив сам чоловік: міг стратити її на місці, якщо вважав, що вона винна; це можна назвати відлунням тієї давньої традиції, за якою чоловіки могли позбавлятися від обридлих їм дружин.
Такий самий звичай був у готів, який давав чоловікові право стратити дружину своїми руками, якщо виявлялася її зрада.
Дикуни племені Майамі відрубували перелюбницям ніс, абіссинці витягали їх на вулицю і розривали на шматки.
Аборигени Канади робили їм надріз на голові, потім здирали скальп.
У Східній Римській імперії грішниць продавали на ринковій площі всім бажаючим.
В Диарбекирі злочинницю страчували всією сім'єю, і кожен повинен був завдати їй хоча б один удар кинжалом.
В деяких провінціях Греції, де, на відміну від Спарти, адюльтер не дозволявся, безкарно вбити зрадницю могла будь-яка людина.
Дикуни племені Гуакс-Толіам, виявленого французькими дослідниками в Америці, кидали зрадницю до ніг вождя, розрубували на шматки, і всі присутні з'їдали їх.
Готтентоти, які допускали батьковбивство, вбивство матері і дітей, суворо ставилися до подружньої невірності. Вони карали зрадницю смертю, причому доказом провини служило навіть свідоцтво дитини.
