Перше питання про створення музею в Саках було здійнято професором С. Налбандовим, запрошеним 1908 року з Одеси на посаду старшого лікаря Сакської земської грязелікарні. Видатний бальнеолог, корінний кримчанин, він був твердо переконаний у тому, що прогрес грязелікування можливий тільки при науковому підході до справи.

Сучасний музей у Саках

2 травня 1955 року відбулося офіційне відкриття музею грязелікування (теперішній історико-краєзнавчий музей). Його натхненник і організатор А. Косовська очолювала заклад від 1955 до 1993 року, причому тривалий час — виключно на громадських засадах.

Спершу музей перебував у віданні курорту Саки та розміщувався в одному з його корпусів. У 1983 сакська міська влада передали курорту під музей приміщення старовинного двоповерхового особняку, в якому музейний заклад міститься і понині. Під керівництвом головного лікаря Сакського курорту А. Пілецького проводилися ремонт та реконструкція будівлі. До оформлювальних робіт було залучено найкращих художників Криму — А. Бородкіна, М. Дудченка, Л. Саховича, Є. Сізікова, Т. Залкіну, О. Федотова, Л. Абраменка та інших.

У 1988 році Сакський музей як історико-краєзнавчий музей був відкритий для відвідування загалом.

Експозиція

Сакський історико-краєзнавчий музей — це єдиний у світі музей історії грязелікування.

Музей міститься в 4 кімнатах (залах). Перед входом до музею встановлено цікавий експонат — невелику ванну, висічену з цілісного шматка і ковану зверху залізним обручем. Такі ванни стояли в грязелікарні до 1880 рокуВиставкові зали музею розповідають про лікування в Саках адміралів М. Лазарєва, С. Макарова, віце-адмірала В. Корнілова, письменників М. Гоголя, Лесі Українки, І. Анненського, М. Волошина, цесаревича Олексія...У відділі природи Сакського району, якому відведено значну частину експозиційних площ, представлені рельєфні карти Криму і району, зразки корисних копалин, флори і фауни.