Із небагатьох караїмських громад, заснованих у Середньовіччі на теренах Галичини і Волині, залишилась тільки галицька.

На сьогодні ще живуть дві чистокровні, поважного віку, караїмки.

У світі нині нараховується близько 200 осіб цього унікального народу. На історичній батьківщині – в Криму – близько 800. Доля їх розкинула по різних країнах світу.

Караїмський етнос бере свій початок з релігійної секти іудейського проповідника Анана з Багдаду, який у VІІІ ст. у підземному гроті біля Єрусалиму заклав перший караїмський храм-кенасу. Караїми вважаюсь себе послідовниками релігійного вчення Мойсея (без виправлень, тлумачень та перекручень).

У VІІІ ст... під тиском мусульман вони переселились з Ірану (Персія) до Хазарського каганату. Послідовники караїмізму зосередились у кримському місті Чуфут-Кале, утворивши міцну общину.

Щодо подальшого розселення караїмів з Криму немає документальних свідчень. Однак, існує декілька версій.
У 1246 р. князь Данило Галицький і хан Батий уклали між собою мир. У договорі було передбачено, що хан дозволяє 100 караїмським сім’ям переселитись з Криму до Галича.

Згідно з другою версією литовський князь Вітовт у 1408 – 1411рр. під час другого походу на Крим привіз караїських поселенців у Галич.

Третя версія пов’язує початок поселення у нас караїмів з торговельним рухом, оскільки по території проходив торговельний тракт, що зв’язував Європу з Азією.

Музей караїмської історії та культури знаходиться в помешканні галицьких караїмів. Створення музею (4 листопада 2004 р. – це своєрідна данина тим людям, які не покинули ту землю, що протягом 750 років була рідною для їхнього маленького, але гордого народу, унікальною рисою якого – це вміння уживатися з іншими.

Різке скорочення їхньої чисельності зумовлене табу на змішані шлюби.

Експозиція музею знайомить відвідувачів із релігійними та культурними традиціями караїмів, суспільним та побутовим життям караїмської громади Галича. Тут можна побачити ризу та молитовний шарф газана, караїмського священослужителя, його печатку та штемпель кенаси. В експозиції музею знаходиться пам’ятна книга з кенаси, в яку записували свої враження поважні гості, що відвідували галицьку караїмську громаду.

В одній з вітрин експонується згорток тори, а також яд (указка для читання Святого письма) та багато інших предметів культу галицьких караїмів. Караїмські релігійні книги представлені в наступних вітринах (одна з них надрукована у Венеції 1528 р.) Календарі, що засвідчують літочислення від створення світу, мезеза (молитва-оберіг), яку кріпили при вході у житло, мінори, які прикрашали галицьку кенасу тощо.

2000 року караїми Галича увійшли до Всеукраїнської асоціації караїмів «Кримкарайлар». Як Галицька територіальна громада, документальне підтвердження цієї події також знаходиться в експозиції музею.

Останній розділ експозиції присвячений обрядовості та побуту галицьких караїмів, частково ілюструє підготовку караїмів до святкування пасхи. Загальні правила релігійних обрядів зобов’язують дотримуватись свят. Караїми відзначають основні свята, що встановлені Старим Заповітом і тісно пов’язані з річним циклом та осілим землеробським життям, Новий (молодий) місяць, Пасху, П’ятидесятницю, Свято Кущів, Новий рік, День прощення, Свято Есфірі.

Про це та багато іншого з життя цього самобутнього народу дізнаєтесь, відвідавши музей караїмської історії та культури в Галичі. Адже караїми – це невід’ємна гілка народу України. Творячи спільну історію та ревно дотримуючись Святого Письма і Заповітів Божих, караїми є пошанованими серед галицької людності.