У 1969 році з нагоди 200-літнього ювілею від дня народження класика нової української літератури, за акварельним ескізом Т.Г.Шевченка було відновлено меморіальний комплекс-садибу І.П.Котляревського.

У будиночку поета п’ять невеличких покоїв. Із сіней двері ліворуч ведуть у кімнату, стіни якої обшиті світлою дошкою. Це – кабінет письменника. Тут знаходиться відомий автентичний сволок з вирізьбленим кирилицею текстом про дату забудови хати: „Создася дом сей во имя Отца и Сына и Святого Духа. Року 1705 месяца Августа1.” 

Тут працював Іван Котляревський, сюди летіла його муза, а звідси йшли у світ загони безстрашних козаків-троянців „Енеїди”. Тут писалися п’єси „Наталка Полтавка” і „Москаль-чарівник”. На письмовому столі – рукописні сторінки творів поета: чіткий, читабельний почерк, впевнена рука митця, зі своєрідним, властивим саме ХІХ столітті, написанням букв. 

Навпроти кабінету – вітальня. Стеля цієї кімнати теж містить сволок 1705 року. У цій кімнаті представлені документи, що розповідають про історію будинку та родини Котляревських. 

Маленька кімната ліворуч із вітальні – опочивальня. Тут знаходяться особливо цінні меблі: ломберний столик, люстерко, комод – особисті речі господаря садиби. 

Прямо з вітальні – двері до світлиці, які гостинно відкривалися перед багато численними друзями і знайомими. Іван Котляревський привітно дивиться на відвідувачів садиби з портрета роботи художника Л.Каштелянчука: приємна зовнішність, освітлена європейським розумом і вихованістю, освітою, гумором. Поряд з портретом знаходиться картина невідомого фламандського художника ХVІІ століття „Іспанець, який тримає рака” – вона належала І.П.Котляревському. 

У будинку є ще одна невеличка кімната – кухня. Вона приваблює відвідувачів численними старовинними предметами хатнього вжитку кінця ХVІІІ – початку ХІХ століть.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1761 садиба І.Котляревського та могила поета 1838 року занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятки історії національного значення.