«Ви що в дитинстві не накаталися? Пора вирости!» - таку репліку часто чують ініціатори розвитку велосипедного транспорту від українських можновладців.
Та хіба розвинуті країни Європи ще в пелюшках бавляться, популяризуючи велотранспорт серед населення? Чи король Швеції або мер Лондона таким чином збавляються перед тим, як приступити до своїх «нудних» щоденних обов’язків?
Висновок один – Києву з його очільниками та й Україні загалом ще точно є куди рости, і розвиток такого екологічно чистого виду транспорту, як велосипед, — лише починається.
Доїхати в Києві на роботу на своїх двох колесах зовсім непросто. Вщент запарковані тротуари, недотримання правил дорожнього руху автомобілістами, купи сміття, відсутність велодоріжок та наявність сотень інших перешкод – потрібно не тільки багато мужності, а й хороші нерви, щоб назавжди пересісти на двоколісний вид транспорту.
Фото kiev.pravda.com.ua
Проте важливість велосипедних доріжок значно перебільшена. «Що таке міста для велосипедистів? Багато велосипедних доріжок? Це не правда, — говорить Ірина Бондаренко, координаторка Асоціації велосипедистів Києва. – У нас є велосипедна доріжка на проспекті Бажана, але по ній ніхто не їздить… Мерія теж не розуміє, чому по ній ніхто не їздить. Насправді, велосипедисту не потрібно їздити по велодоріжці просто так. Це не атракціон».
Місто для велосипедистів – все дуже просто
То що ж потрібно велосипедистам, окрім велосипеда, звісно? Відповідь проста – створити зручну велосипедну інфраструктуру, щоб через 10-15 років усі бажаючі могли вільно та безпечно доїхати не тільки на роботу, а й на вечірку.
Як цього досягти? Не потрібно ламати голову над тим, де «наляпати» (бо саме так це в нас виглядає) велосипедну доріжку. Всього-на-всього, можна взяти велосипеда і проїхатися європейськими містами у пошуках відповідного організаційного досвіду.
«Міста, які зручні для велосипедистів, є зручними для людей взагалі, — говорить Ірина Бондаренко. – Перше – це безпечні вулиці. Безпека велосипедиста не визначається шоломом. Один зі способів досягнення безпеки для всіх учасників дорожнього руху — це зниження швидкості автомобілів»
Як? Можна не тільки встановити знаки «Обмеження швидкості», чи «лежачі поліцейські», а створити «острівці безпеки» на вулицях з кількістю смуг в одному напрямку більше двох.
«Друге, що потрібно забезпечити,- продовжує координаторка Асоціації велосипедистів Києва, – можливість для велосипедиста доїхати без швидко і без перешкод. Мова йде не тільки про заниження бордюрів, а і про інше планування міста, зокрема, збільшення кількості «центрів» та ущільнення забудови. Третє – розвиток поліцентричності міста. Наприклад, свій центр має бути у кожному великому районі, а не єдиний Хрещатик. Поліцентричне місто – це місто, це місто, де все поруч: можна вийти з дому, купити молока та круасанів на сніданок, і зустрітися з друзями на літньому майданчику кав'ярні».
Чи не стана таке місто комфортнішим для життя? Звісно, так. В цьому можна переконатися, якщо взяти до уваги щоденні велосипедні маршрути європейців.
Велосипедні столиці Європи
На час проведення чемпіонату з футболу Євро-2012 столицею крутили педалі спеціальні велопатрулі, аби якийсь заїжджий чи вітчизняний фан не вчинив протиправних дій. Потрібно ж було показати європейцям, що ми теж європейці і знаємо про унікальні можливості велосипеда.
А тепер глянемо на те, як «грається» цим екологічно чистим видом транспорту старенька Сеньйора. Знавці велосипедної Європи говорять, що в Бонні, Берліні, Відні, Амстердамі чи Антверпені немає зручнішого транспортного засобу, ніж велосипед. Цей список міст можна продовжувати до безкінечності.
Але зупинимося на Копенгагені – провідній столиці велосипедистів, які тут навіть влаштовують конференцію «Velo City».
Фото vokrugsveta.ru
Щодня тут курсують на роботу, навчання чи розваги більше 150 тисяч господарів двоколісних «коней», а це не мало не багато — 37 % усього населення міста! Разом вони за день «накатують» близько 1,2 мільйона кілометрів. Такі цифри свідчать про одне – у датський столиці дійсно зроблено максимум, аби зробити щоденне пересування велосипедистів якомога зручнішим.
А саме: окремі вулиці для автобусів, таксі та велосипедів, по обидва боки всіх центральних транспортних артерій є велосипедні доріжки та спеціальна «зелена хвиля» світлофорів, прилаштована до руху велосипедистів.
Хоча таке задоволення не з дешевих, але воно того варте, запевняє Бо Асмус К'єльдгаард, бургомістр з питань техніки та довкілля: «На заходи з заохочення до використання велосипедів ми виділяємо значні кошти – десятки мільйонів євро щороку. Але зрештою це того варте. Ми підрахували, що наша система охорони здоров’я матиме менше навантаження, якщо люди пересядуть з автомобілів на велосипеди. З кожним кілометром на велосипеді ми заощаджуємо 16 центів на особу, натомість кожен кілометр на авто коштує нам 9 центів».
Однак, щоб не лякатися таких сум та відмовлятися від велосипедних перспектив, можна глянути на столицю Словенії, де були вжиті значно простіші заходи, але й вони мали ефективність.
Фото goslovenia.com.ua
«Місто Любляни було довгий час подібне на Київ – до 2003 року весь центр був запаркований автомобілями, місць для пішоходів немає, люди продираються крізь автомобілі, скрізь затори. У 2012 році уже ні одна з площ не запаркована, їздять велосипедисти», — продовжує ділитися враженнями Ірина Бондаренко.
Схоже, в Україні теж скоро з’явиться своя «європейська велосипедна столиця», і нею стане Львів. Це перше місто в Україні, мерія якого в минулому найняла спеціального «велосипедного» радника.
Фото lvivport.com
Тому львів’яни вже мають Програму першої стадії розвитку велосипедної мережі та відповідної інфраструктури у Львові у 2011—2019 роках.
«Двоколісні ініціативи», або Як популяризувати велотранспорт
Щороку Асоціація велосипедистів Києва проводить Європейський тиждень мобільності, присвячений раціональному розвитку транспорту. «Ми домоглися того, щоб вулицю Сагайдачного було перекрито на вихідні. і ця вулиця стала справжнім культурним простором, як і у Відні, Люблянах, інших європейських містах. І діти, і дорослі були просто в захваті», — згадує Ірина Бондаренко.
Також 26 травня, у всеукраїнський Велодень, тисячі велосипедистів підписали колективне звернення до Президента, Прем'єр-міністра та Голови Верховної Ради з проханням посприяти усуненню перешкод, які заважають розвитку велотранспорту в Україні.
Основні вимоги – розробити комплексну державна програма розвитку велотранспорту, а також внести зміни до Державних будівельних норм, державних стандартів та Правил дорожнього руху.
Далі петицію передали на розгляд міністерствам інфраструктури, регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, внутрішніх справ та охорони здоров'я. Однак ніякої відповіді ще не надійшло…
Оскільки представники української влади уже «виросли» з велосипедів та не хочуть бачити двоколісних перешкод перед своїми мерседесами, громадським активістам та завзятим велосипедистам доведеться самотужки популяризувати цей зручний, екологічний вид транспорту та пристосовувати Київ для велоїзди.
Так, у столичній мерії вирішили «трішечки» почути прохання Асоціації велосипедистів та врахувати деякі їх зауваження у Стратегії розвитку Києва до 2025 року.
Фото mobilityweek.org.ua
«Нашим досягненням також є те, що почали нарешті в Києві встановлювати велопарковки. Якщо раніше ми телефонували до торгових центрів та офісів і прохали їх встановити, то зараз ситуація кардинально інша: телефонують нам із питаннями, як краще це зробити», — говорить Ірина Бондаренко. А на столичних вулицях незабаром з’явиться соціальна реклама велосипедів, як виду щоденного транспорту.
Їхати на автомобілі 1,5–2 години через пробки чи за 40 хвилин дістатися роботи, тренуючи тіло та загартовуючи дух. Велосипедна історія Києва тільки розпочинається. Стати її учасником чи спостерігачем – обирайте самі.
Світлана Майструк, «Рідна країна»
