chrome firefox opera safari iexplorer

10 глибоких цитат Михайла Грушевського про Україну й українців

29 вересня 2016 о 11:35
espreso.tv

З нагоди 150-річчя відомого українського історика, громадського та державного діяча Михайла Грушевського, «Рідна країна» зібрала 10 важливих та актуальних на сьогодні цитат цього Великого Українця.

Нагадаємо, що Михайло Сергійович Грушевський — видатний український історик і вчений, Голова Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918), багаторічний голова Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1897–1913), автор понад 2000 наукових праць.

29 квітня 1918 р. Центральна рада обрала Михайла Грушевського Президентом Української Народної Республіки, започаткувавши інститут президентства у нашій країні.

Фонд Миколи Томенка «Рідна країна» в рамках проекту «Україні потрібні герої» у 2007 році сприяв поверненню меморіальних меблів першого Президента України Михайла Грушевського до Історико-меморіального музею у Києві.

ura-inform.com

 ura-inform.com

Фонд подарував викуплені у приватного колекціонера в Бахчисараї меморіальні меблі першого Президента України (ліжко та тумбу) Історико-меморіальному музею Михайла Грушевського, що розташований у Києві в родинному будинку Грушевських на вул. Паньківській, де відтворено меморіальну квартиру та розміщено історико-біографічну експозицію, присвячену видатному українцю.

Отож, подамо лише 10 цитат М. Грушевського майже сторічної давнини, які змушують замислитись над вічними проблемами України:

***

«Після проголошення самостійності Української Республіки ніхто вже не може ховатися в хащі нейтралітету, бо тепер є боротьба двох держав, України і Великоросії» (Михайло Грушевський, «Хто такі українці і чого вони хочуть», 1917 р. )

***

«Тепер ми, самим очевидним чином, маємо боротьбу народів — великоруського і українського. Один наступає, другий обороняється. Історія цих двох «братніх народів» вступила в стадію, про яку оповідає біблійна історія перших братів: і запитав Бог, Каїне, де твій брат Авель?» (Михайло Грушевський, «Очищення вогнем»,1918 р.).

***

«Український народ належить до західноєвропейського чи, коротше кажучи, — просто-таки європейського кругу не силою тільки історичних зв’язків, які протягом століть зв’язали українське життя з західним, а й самим складом народного характеру». (Михайло Грушевський, «Хто такі українці і чого вони хочуть», 1917 р.)

***

«Не треба підганяти нашого життя до котрого-небудь західноєвропейського взірця, хоч би й німецького. Визволення від примусової залежності від московського життя не повинно бути заміною одної залежності другою, хоч би добровільною. Українське життя повинно емансипуватися взагалі» (Михайло Грушевський, «Хто такі українці і чого вони хочуть», 1917 р.)

***

«Я вірю, що українство наше все-таки має в собі стільки стихійної сили, стільки життєвості, що його не заб’єш ніякими теоремами, що воно своєю стихійною силою проб’ється через усякі штучні перешкоди — поки не вб’ємо самі сеї сили нашою апатією, бездіяльністю» (Михайло Грушевський, «Про українську мову й українську справу», 1907 р. ). 

***

«Не чіпатися того, що ділить і роз’єднує поодинокі частини української землі,а пильнувати того, що лучить і єднає їх до купи, і се зміцнювати і розвивати мусимо… Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися — се повинно бути у всім нашим гаслом» (Михайло Грушевський, 1907 р.).

 *** 

«Добре робити історію важливіше, ніж гарно писати її» (Михайло Грушевський, «На порозі Нової України», 1918 р.).

***

«Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому... Ні, се «справжні» українські патріоти, які так шанують українську мову, що ані в руки, ані в рот її не беруть...» (Михайло Грушевський, «Про українську мову й українську справу», 1907 р.)

***

«Я вважаю, що та стадія українського життя, в яку ми ввійшли, вимагає високого морального настрою, спартанського почуття обов’язку, певного аскетизму і навіть героїзму від українських громадян. Хто не може відповісти сим вимогам, той не гідний того великого часу, який ми переживаємо. Хто хоче бути гідним громадянином, той мусить видобути з себе сі моральні сили. Царство свободи здобувається також сильним примусом над собою, як і царство Боже, обіцяне колись вірним християнам» (Михайло Грушевський «Початки громадянства (генетична соціологія)», 1921 р.).

 *** 

«Солодко і гарно вмерти за отчизну — каже латинський поет, поезії котрого були шкільною книжкою тих, котрих тепер ховаємо... Велике щастя згинути так, в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи... От у цій хвилі, коли провозяться їх домовини перед Центральною Радою, де протягом року кувалась українська державність, з фронтону її будинку здирають російського орла, ганебний знак російської власті над Україною, символ неволі, в котрій вона прожила двісті шістдесят з верхом літ. Видно, можливість його здерти не давалась даремно, видно, вона не могла пройти без жертв, її треба було купити кров'ю. І кров пролили ці молоді герої, котрих ми нині проводжаємо!» (Михайло Грушевський, з промови біля Центральної Ради під час похорону Героїв Крут, 1918 р.).

***

І на додачу ще один правдивий (на жаль) вислів, що став крилатим, про те, що «Біда України у тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна», авторство якого приписується саме Михайлу Грушевському...

«Рідна країна»

20 вересня

Інші дати
Народився Михайло Жук
(1883, м. Каховка - 1964) - український живописець, майстер станкової грамоти та кераміки. Автор робіт "Дівчина в кріслі", "Гуцул", "Портрет батька", хрестоматійних портретів М. Воронного,  Г. Нарбута, О. Мурашка.
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі