chrome firefox opera safari iexplorer

10 глибоких цитат Михайла Грушевського про Україну й українців

29 вересня 2016 о 11:35
espreso.tv

З нагоди 150-річчя відомого українського історика, громадського та державного діяча Михайла Грушевського, «Рідна країна» зібрала 10 важливих та актуальних на сьогодні цитат цього Великого Українця.

Нагадаємо, що Михайло Сергійович Грушевський — видатний український історик і вчений, Голова Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918), багаторічний голова Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1897–1913), автор понад 2000 наукових праць.

29 квітня 1918 р. Центральна рада обрала Михайла Грушевського Президентом Української Народної Республіки, започаткувавши інститут президентства у нашій країні.

Фонд Миколи Томенка «Рідна країна» в рамках проекту «Україні потрібні герої» у 2007 році сприяв поверненню меморіальних меблів першого Президента України Михайла Грушевського до Історико-меморіального музею у Києві.

ura-inform.com

 ura-inform.com

Фонд подарував викуплені у приватного колекціонера в Бахчисараї меморіальні меблі першого Президента України (ліжко та тумбу) Історико-меморіальному музею Михайла Грушевського, що розташований у Києві в родинному будинку Грушевських на вул. Паньківській, де відтворено меморіальну квартиру та розміщено історико-біографічну експозицію, присвячену видатному українцю.

Отож, подамо лише 10 цитат М. Грушевського майже сторічної давнини, які змушують замислитись над вічними проблемами України:

***

«Після проголошення самостійності Української Республіки ніхто вже не може ховатися в хащі нейтралітету, бо тепер є боротьба двох держав, України і Великоросії» (Михайло Грушевський, «Хто такі українці і чого вони хочуть», 1917 р. )

***

«Тепер ми, самим очевидним чином, маємо боротьбу народів — великоруського і українського. Один наступає, другий обороняється. Історія цих двох «братніх народів» вступила в стадію, про яку оповідає біблійна історія перших братів: і запитав Бог, Каїне, де твій брат Авель?» (Михайло Грушевський, «Очищення вогнем»,1918 р.).

***

«Український народ належить до західноєвропейського чи, коротше кажучи, — просто-таки європейського кругу не силою тільки історичних зв’язків, які протягом століть зв’язали українське життя з західним, а й самим складом народного характеру». (Михайло Грушевський, «Хто такі українці і чого вони хочуть», 1917 р.)

***

«Не треба підганяти нашого життя до котрого-небудь західноєвропейського взірця, хоч би й німецького. Визволення від примусової залежності від московського життя не повинно бути заміною одної залежності другою, хоч би добровільною. Українське життя повинно емансипуватися взагалі» (Михайло Грушевський, «Хто такі українці і чого вони хочуть», 1917 р.)

***

«Я вірю, що українство наше все-таки має в собі стільки стихійної сили, стільки життєвості, що його не заб’єш ніякими теоремами, що воно своєю стихійною силою проб’ється через усякі штучні перешкоди — поки не вб’ємо самі сеї сили нашою апатією, бездіяльністю» (Михайло Грушевський, «Про українську мову й українську справу», 1907 р. ). 

***

«Не чіпатися того, що ділить і роз’єднує поодинокі частини української землі,а пильнувати того, що лучить і єднає їх до купи, і се зміцнювати і розвивати мусимо… Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися — се повинно бути у всім нашим гаслом» (Михайло Грушевський, 1907 р.).

 *** 

«Добре робити історію важливіше, ніж гарно писати її» (Михайло Грушевський, «На порозі Нової України», 1918 р.).

***

«Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому... Ні, се «справжні» українські патріоти, які так шанують українську мову, що ані в руки, ані в рот її не беруть...» (Михайло Грушевський, «Про українську мову й українську справу», 1907 р.)

***

«Я вважаю, що та стадія українського життя, в яку ми ввійшли, вимагає високого морального настрою, спартанського почуття обов’язку, певного аскетизму і навіть героїзму від українських громадян. Хто не може відповісти сим вимогам, той не гідний того великого часу, який ми переживаємо. Хто хоче бути гідним громадянином, той мусить видобути з себе сі моральні сили. Царство свободи здобувається також сильним примусом над собою, як і царство Боже, обіцяне колись вірним християнам» (Михайло Грушевський «Початки громадянства (генетична соціологія)», 1921 р.).

 *** 

«Солодко і гарно вмерти за отчизну — каже латинський поет, поезії котрого були шкільною книжкою тих, котрих тепер ховаємо... Велике щастя згинути так, в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи... От у цій хвилі, коли провозяться їх домовини перед Центральною Радою, де протягом року кувалась українська державність, з фронтону її будинку здирають російського орла, ганебний знак російської власті над Україною, символ неволі, в котрій вона прожила двісті шістдесят з верхом літ. Видно, можливість його здерти не давалась даремно, видно, вона не могла пройти без жертв, її треба було купити кров'ю. І кров пролили ці молоді герої, котрих ми нині проводжаємо!» (Михайло Грушевський, з промови біля Центральної Ради під час похорону Героїв Крут, 1918 р.).

***

І на додачу ще один правдивий (на жаль) вислів, що став крилатим, про те, що «Біда України у тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна», авторство якого приписується саме Михайлу Грушевському...

«Рідна країна»

29 травня

Інші дати
Народився Петро Карманський
(1878, м. Цєшанув, Польща - 1956) - український поет, педагог,перекладач, член групи письменників "Молода муза". Представник раннього українського модернізму. Автор збірок віршів "З теки самовбивці", "Блудні огні", "До сонця". Переклав "Божественну комедію" Данте, окремі твори Гюго та ін.
Засну, як легіт, в сірій скибі, Розвіюсь, мов рідка імла, Візьму з собою злидні й болі, Оставлю вам самі діла. (Петро Карманський)
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі