chrome firefox opera safari iexplorer

Досить брехати: СКАСУЙТЕ НЕДОТОРКАННІСТЬ!

04 липня 2017 о 13:45

Знову актуалізувалася тема скасування депутатської недоторканності, яка має вже кількадесятилітню історію. З 2000-го року кожна політична сила, йдучи на вибори, обіцяє позбавити депутатів недоторканності, але всі дружно про це забувають, щойно потрапляють у стіни парламенту. Тому й сьогоднішні палкі гасла «борців за рівність і справедливість» виглядають лише як недолугий піар. Чому – поясню далі.

Вибіркове зняття недоторканності – маніпуляція ГПУ

Історія зі зняттям депутатської недоторканності у нинішньому скликанні парламенту дійшла своєї критичної межі. Така практика дедалі більше набуває  ознак політичного маразму або циркового дійства: по-перше, позбавлення недоторканності є здебільшого вибірковим, а по-друге – воно  не має логічного завершення, тобто  судового рішення про покарання. Тож нинішні історії з позбавленням депутатської недоторканності, вочевидь,  є  спробами правоохоронців у різний спосіб впливати на депутатів: карати норовливих, домовлятися з непоступливими, шантажувати «кого треба».

На моє переконання, Генпрокуратура має нести відповідальність за звинувачення на адресу народних депутатів у серйозних злочинах, які потім не підтверджуються відповідними судовими рішеннями. Як приклад: пролунали голосні звинувачення депутатів С. Мельничука та І. Мосійчука, їхня вина не доведена, вони далі працюють у Верховній Раді.  Виходить, що Генпрокуратура ввела в оману український народ, народних депутатів, у яких просила дозволу на зняття недоторканності з їхніх колег, та, відповідно, вчинила неправомірні дії щодо цих  депутатів? То чи не було би логічним тепер порушити справи проти тих працівників Генпрокуратури, які вели слідство і давали неправдиві свідчення у ВР?

Отже, щоб правоохоронці не спекулювали й не маніпулювали процедурою зняття депутатської недоторканності, варто скасувати недоторканність з УСІХ народних депутатів.

Депутатській недоторканності вже 21 рік

Вперше у новітній історії України статус недоторканних депутати отримали з ухваленням Конституції 28 червня 1996 року, тобто 21 рік тому. В Основному Законі, незалежно від змін, які вносилися потім до Конституції, досі залишилася норма щодо депутатської недоторканності (ст. 80, розд. IV Конституції України).

Фактично одразу після ухвалення Конституції низка експертів поставила під сумнів необхідність такого надсерйозного захисту народних депутатів, і вже тоді багато фахівців висловлювались або за ліквідацію недоторканності взагалі, або за обмеження її так званим парламентським імунітетом.

У 2000-му році тодішній президент Л. Кучма ініціював всеукраїнський референдум, де одне із запитань було присвячене недоторканності. Нагадаю, за результатами всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 р., на запитання «Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатської недоторканності…?» позитивно відповіли 89% громадян. Відтоді під час кожної парламентської виборчої кампанії одна, дві чи більше політичних сил брали на себе зобов’язання, потрапивши до парламенту, ліквідувати депутатську недоторканність.

10 років пустих обіцянок

Найвиразнішою в цьому сенсі стала кампанія блоку «Наша Україна – Народна самооборона» (НУНС), лідери якої за ключовий слоган на виборах 2007 року (тобто 10 років тому) взяли саме необхідність скасування депутатських недоторканності та привілеїв. Їхнє головне гасло саме так і звучало: «Ми скасуємо депутатську недоторканність!». 

Нагадаю, перша п’ятірка НУНС виглядала так: Юрій Луценко, В’ячеслав Кириленко, Арсеній Яценюк, Анатолій Гриценко, Микола Катеринчук. Після обрання до парламенту про цю вимогу «забули».

Скасування недоторканності вже 2 роки «законсервоване» у Верховній Раді

Чергова хвиля боротьби з депутатською недоторканністю нагадала про себе за президентства В. Януковича і була предметно реалізована в законопроекті Президента Петра Порошенка: 16 січня 2015 року він подав до парламенту проект закону «Про внесення змін до Конституції України щодо недоторканності народних депутатів та суддів» (№ 1776) як невідкладний.

Станом на сьогодні цей законопроект  схвально голосувався у Верховній Раді двічі: перший раз — про внесення його до порядку денного сесії (297 голосів «за»), другий — про скерування його на розгляд Конституційного Суду (365 голосів «за»). З лютого до кінця червня 2015 р. президентський законопроект розглядався у Конституційному Суді, потім повернувся до профільного Комітету, і з грудня 2015р. «очікує розгляду» в парламенті.

Проти скасування недоторканності — лише 2 народних депутати

Нині у кулуарах Верховної Ради більшість народних депутатів коментують голосування цього законопроекту десь на кшталт: «Я за, але багато проти, тому немає 300 голосів…». І нібито саме тому, як каже Андрій Парубій, він не виносить на розгляд законопроекти, на ухвалення яких немає голосів…

Але хочу запевнити: голосів більше ніж достатньо!

Ніхто не сперечатиметься, що депутати – це принципові та послідовні люди, які зобов’язані не лише виконувати свої обіцянки, а й відповідати за свої вчинки. Оскільки йдеться про один і той самий текст законопроекту, запропонований П. Порошенком, то за нього вже голосували у парламенті й набрали 365 голосів «за».  Маю на увазі голосування від 05.02.2015 р. за проект Постанови про направлення до Конституційного Суду законопроекту про внесення змін до Конституції. Оскільки текст законопроекту, який  направляли до КС, лишився таким самим, то й голосів на його ухвалення має бути більше ніж 300...

Тоді, у 2015 році, майже ніхто з депутатів не виступав проти скасування недоторканності. Якщо не рахувати відсутніх того дня, то «проти» проголосував тільки Вадим Рабінович з «Опоблоку» та  «утримався» лише Анатолій Матвієнко з БПП. Тому у Верховній Раді України нинішнього скликання є лише 2 депутати, які ПУБЛІЧНО не підтримали скасування депутатської недоторканності.

Отже, якби у влади НАСПРАВДІ було бажання ВИРІШИТИ питання про зняття депутатської недоторканності, то вона би давно його вирішила, у будь-який момент! Адже влада має всі важелі для ухвалення необхідного рішення: свою більшість у парламенті та принаймні законодавчу волю Президента.

Тому сьогодні суспільство, журналісти і, власне, народні депутати повинні зробити все, щоб до початку нової виборчої кампанії багаторічна обіцянка про скасування недоторканності була нарешті реалізована.

З огляду на це, ГРОМАДСЬКИЙ РУХ МИКОЛИ ТОМЕНКА «РІДНА КРАЇНА» звертається:

  • ДО ВИБОРЦІВ ТА МІСЦЕВИХ ГРОМАД: під час зустрічей зі своїми депутатами неухильно вимагайте від них виконати свою обіцянку – скасувати депутатську недоторканність.
  • ДО ЖУРНАЛІСТІВ: під час усіх інтервʼю та ефірів з народними депутатами та представниками інших гілок влади задавайте питання: ЧОМУ вони досі не виконали своєї обіцянки про зняття недоторканності?
  • ДО НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ: Майте совість! Майте гідність! Майте повагу до тих, хто вам повірив і делегував вас у владу! Виконайте свою, як мінімум, 10-річну обіцянку і не зрадьте вже ДВА МАЙДАНИ, на яких ви перед народом присягалися  скасувати депутатську недоторканність!

І тоді, на наступних виборах, суспільство вже буде чітко знати, які політичні сили проголосували за зняття депутатської недоторканності, а які побоялися це зробити. Що, безумовно, дасть змогу деміфологізувати майбутню виборчу кампанію. Принаймні, партії, які зараз не проголосують за зняття депутатської недоторканності, хоча би з міркувань моральності вже не підніматимуть це питання під час виборів. І це вже позитив, бо вони будуть змушені говорити не про міфічну непримиренну боротьбу з депутатською недоторканністю, а про більш реальні та актуальні проблеми українського суспільства.

Ми ж, Громадський рух «Рідна країна», закликаємо всіх  долучитися до нашої вимоги: «Досить брехати: скасуйте недоторканність!»

Микола Томенко, лідер Громадського руху «Рідна країна»

Розділи: Політика

25 листопада

Інші дати
Народився Микола Пирогов
(1810, м. Москва, Росія – 1881) – видатний хірург та анатом, педагог. Засновник воєнно-польової хірургії. В розквіті творчих сил усамітнився в своєму невеликому матку «Вишня» неподалік Вінниці, де організував безкоштовну лікарню.
Розгорнути
Народився Іван Нечуй-Левицький
(1838, с.Стеблів, Черкаська область - 1918) — український прозаїк, перекладач. Автор творів «Микола Джеря», «Кайдашева сім»я»...
«Українська жизнь - то непочатий рудник, що лежить десь під землею, хоч за його вже брались і такі високі таланти, як Шевченко; то безконечний матеріал, що тільки ще жде робітників, цілих шкіл робітників на літературному полі». (Іван Нечуй-Левицький)
Розгорнути
Народився Клим Поліщук
(1891, с. Краснопіль, Житомирська область – 1937) – український письменник, публіцист, автор історичних романів «Гуляйпільський батько», «Отаман Зелений».
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі