Історія з вибірковим зняттям депутатської недоторканності у нинішньому скликанні парламенту дійшла своєї критичної межі. Така практика набуває вже ознак політичного маразму або цирку: по-перше, вибір тих, з кого знімають недоторканність, є здебільшого політично вмотивованим, а по-друге – позбавлення недоторканності не веде до логічного завершення – судового рішення щодо покарання. А тому нинішні історії з позбавленням депутатської недоторканності є лише засобом маніпуляції правоохоронних органів.
Висновок тут лише один: треба знімати недоторканність з УСІХ народних депутатів!
Нагадаю: вперше в новітній історії України статус недоторканності депутати отримали з ухваленням Конституції 28 червня 1996 року, тобто майже 21 рік тому! Отож, в Основному Законі, незалежно від тих змін, які вносилися до Конституції, досі залишилась стаття щодо депутатської недоторканності (ст. 80, розд. IV Конституції України). Фактично, одразу після ухвалення Конституції низка експертів поставила під сумнів необхідність такого надсерйозного захисту народних депутатів, і вже тоді багато фахівців висловлювались або за ліквідацію недоторканності взагалі, або за обмеження її так званим парламентським імунітетом.
У 2000-му році тодішній президент Л. Кучма ініціював всеукраїнський референдум, де одне із запитань було присвячено недоторканності. Нагадаю, за результатами всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 р., на запитання «Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатської недоторканності…?» позитивно відповіли 89% громадян! І з того часу під час кожної парламентської виборчої кампанії одна, дві чи більше політичних сил брали на себе зобов’язання, прийшовши до парламенту, ліквідувати депутатську недоторканність.
Найвиразнішою у цьому сенсі стала кампанія блоку «Наша Україна – Народна самооборона» (НУНС), лідери якої за ключове гасло на виборах 2007 року (тобто 10 років тому) взяли саме необхідність скасування депутатської недоторканості та привілеїв. Їх головне гасло звучало так «Ми скасуємо депутатську недоторканність!». Нагадаю, перша п’ятірка НУНС виглядала так: Юрій Луценко, В’ячеслав Кириленко, Арсеній Яценюк, Анатолій Гриценко, Микола Катеринчук. Загальновідомо, що після обрання до парламенту про цю вимогу «забули».
Чергова хвиля боротьби з депутатською недоторканністю нагадала про себе в часи президентства В. Януковича і була предметно реалізована вже в законопроекті президента Петра Порошенка. На сьогодні виникла парадоксальна ситуація, коли, фактично, немає жодної політичної сили, яка на словах виступає проти ліквідації або обмеження депутатської недоторканності. Натомість на ділі голосування щодо направлення до Конституційного Суду та попереднє схвалення цього рішення, по суті, сьогодні законсервовані в парламенті, і цей процес призупинений.
Тому сьогодні суспільство, журналісти і, власне, народні депутати повинні зробити все, щоб до початку нової виборчої кампанії 20-річна обіцянка про скасування недоторканності була нарешті реалізована!
Отож, виглядає таким чином, що нинішні політики, які зараз при владі і мають усі важелі для ухвалення необхідного рішення (свою більшість у парламенті та принаймні законодавчу волю Президента) можуть спокійно реалізувати свою, як мінімум, 10-річну обіцянку і не зрадити вже ДВА МАЙДАНИ, на яких вони перед народом клялися скасувати депутатську недоторканність.
Микола Томенко, лідер Громадського руху «Рідна країна»
