Четверту зиму в Ірпені збирається зимувати лауреат Шевченківської премії Василь Голобородько. Він мешкає у 2-му корпусі Будинку творчості письменників, де провалюється унітаз і вивалився піддон від душу — там велика дірка, з якої тягне холодом.
Котельня в цьому корпусі зламалася, тож при мінус 7 вночі поет рятується обігрівачем.
Пану Василю — 72. У 2014-му він приїхав на два тижні з окупованого Луганська, безкоштовно отримав це тимчасове житло, яке, схоже, перетворюється на постійне, пише Україна молода.
Він майже не ходить, бо має хворі ноги.
Виділити для нього квартиру в 2014 році у Петра Порошенка, Арсенія Яценюка та Володимира Кличка просили такі люди, як Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Ліна Костенко, Ада Роговцева, Дмитро Павличко, Іван Малкович, Мирослав Маринович, Наталя Сумська, Анатолій Хостікоєв — загалом 84 підписи.
«За часів Президента Леоніда Кучми за видатні заслуги перед культурою отримали житло від держави так само «вимушено бездомні» письменники Олег Лишега, Михайло Григорів, Євген Пашковський та Олесь Ульяненко, — ідеться в листі.
— Віримо, що ви теж підтримаєте цю традицію, адже ситуація є унікальною, і жоден із письменників, що мешкали на окупованих територіях, так не потребує допомоги», — нагадували вони.
Проте час сплинув, нічого не змінилося. Окрім того, що дистанції, які може самостійно долати пан Василь, стають усе коротшими.
Про житло для поета тепер просить Київська спілка письменників, але цих голосів тим більше не чують.
Пан Василь Голобородько продовжує працювати і обмірковує плани, що в Луганську щось «стабілізується», тоді можна буде продати хату і квартиру та назбирати хоча б на перший внесок тут.
Їжу та чисту білизну йому привозить син, що мешкає з дружиною, знімаючи помешкання на Троєщині.
За житло в Ірпені пан Василь дуже тримається, бо воно безплатне, а бути ще більшим тягарем для сина він не хоче. Допомоги насправді не чекає, хоча дуже її потребує.
Як йому можна допомогти?
1. Зняти сюжет. Адже після того, як справою сестри Стуса зацікавилося телебачення, цій родині допомогли з житлом у Києві. Раптом спрацює з Голобородьком?
2. Скинути трохи грошей на картку. Вони потрібні не лише на жило, а й на ліки. Курс крапельниць, який приписали пану Василю, — це 4300 грн. Для нього ця сума завелика, тож він вирішив поки не лікуватися.
3. Потрібні ідеї. Чи можливо зібрати 400-500 тисяч гривень, яких буде достатньо для квартири з ремонтом в Ірпені?
Картка Приват для перерахування грошей: 5168 7572 5603 1180 — Голобородько Василь Іванович.
Довідка
Василь Іванович Голобородько (нар. 7 квітня 1945 р. в селі Адріанополі на Луганщині) — український письменник, член Національної спілки письменників України, АУП. Автор багатьох поетичних збірок, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, премій імені Василя Симоненка та Миколи Трублаїні.
Проживав у Адріанополі, а близько 2004 року перебрався до Луганська, де мав квартиру. Через бойові дії на Сході України в 2014 році став вимушеним переселенцем. Від середини липня тимчасово проживає в Будинку творчості в м. Ірпінь Київської області.
«Ви знаєте, рідним домом для мене була батьківська хата, де я народився та прожив більшу частину свого життя. Але поступово, з роками, він ставав дедалі більш чужим: померли батьки, стали відходити старші брати й сестри, сусіди, знайомі, односельці… Село заселялося чужими людьми… І я в рідному селі став чужинцем. Нові поселенці навіть могли мене в очі називати „бандерою“… Але зі мною залишалися мої спогади, книжки, які всупереч усьому робили місце мого проживання рідним домом. Так само було і в Луганську, який я ніколи не вважав своїм рідним містом: таке ж чуже оточення, невелике україномовне гето, яке не могло виховати у мене відчуття рідного середовища, та й прозивання «бандера» чув і тут…», — казав Голобородько в одному з інтерв'ю.
Вірші розпочав друкувати 1963 року, коли в республіканській пресі з'явилося кілька добірок віршів. Перша поетична книжка «Летюче віконце», яка готувалася до друку в одному з київських видавництв, була знищена вже набраною для друку через незгоду автора співробітничати з органами державної безпеки (КГБ) колишнього СРСР.
Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в Україні.
У 1970 році у США (Балтимор) у видавництві «Смолоскип» була надрукована збірка віршів «Летюче віконце». Таке явище було нонсенсом у тогочасній радянській дійсності: раз друкують за кордоном — значить ворог…
В Україні перша збірка поезій «Зелен день» надрукована в київському видавництві 1988 року. За неї автора відзначено літературною премією імені Василя Симоненка НСПУ, якою відзначаються автори за успішну першу збірку поезій.
Того ж 1988 року Голобородька прийняли до Спілки письменників України. У жовтні 1991 року брав участь в міжнародному фестивалі авторів, який відбувся в Торонто(Канада).
У 1990 році вийшла друком збірка «Ікар на метеликових крилах», у 1992 — збірка «Калина об Різдві». За ці дві збірки 1994 року поета було відзначено Національною премією України імені Тараса Шевченка.
У 1999 році вийшла друком наступна поетична книжка під назвою «Слова у вишиваних сорочках».
В останні роки Василь Голобородько опублікував також кілька розвідок на теми українського фольклору, зокрема «Міфопоетична трансформація українського обряду сватання в українських народних казках» (2002) та інші. 2010 року видавництвом Грані-Т видана збірка дитячих поезій «Віршів повна рукавичка».
Окремі твори поета перекладено на польську, французьку, німецьку, англійську, румунську, хорватську, сербську, португальську, іспанську, естонську, латвійську, литовську, шведську, російську мови. Переклади репрезентують творчість поета у зарубіжних антологіях та часописах. Окремими виданнями вірші у перекладах іноземними мовами з'являлися: португальською у Бразилії 1991 року, англійською у Канаді 1991 року, польською у Польщі 1995 року.
